Останнім часом у Росії зростає протестна активність. Громадяни дедалі частіше виходять на мітинги, пікети та записують відеозвернення через різні соціальні та економічні проблеми. Проте майже ніхто не виступає відкрито проти війни з Україною – основний акцент робиться на місцевих негараздах.
Частими є протести через невиплати зарплат, погану інфраструктуру, обмеження свободи слова, блокування інтернет-платформ. Наприклад, жителі Анапського району протестували через вилучення їхньої землі, а у Краснодарі хвиля протестів виникла через плани будівництва нового храму РПЦ. Мешканці Суджі вийшли на акції через скасування обіцяних компенсацій.
Водночас, підприємства у Росії зазнають труднощів: деякі скорочують робочий тиждень чи припиняють виплати зарплат. Це результат воєнної політики та економічного тиску, включаючи падіння цін на нафту й міжнародні санкції.
Протести залишаються малочисельними і децентралізованими, а їх причини здебільшого побутові: економічні проблеми, підвищення податків, цензура. Очікується, що при погіршенні економічної ситуації хвиля невдоволення зростатиме, але принципових антивоєнних виступів поки не спостерігається.
Україна, зі свого боку, активно працює над посиленням тиску на російську економіку та забезпечення своїх військових підрозділів. Завдяки постійній підтримці українського суспільства, ЗСУ регулярно отримують дрони й обладнання для протидії ворогу.
