Ціна на мідь вперше в історії перевищила 12 000 доларів за тонну. За рік вона зросла на 30% — найбільше річне подорожчання з 2009 року. Головні причини — збіг кількох потужних факторів.
Виробничі проблеми стали одним із каталізаторів. На шахті Грасберг в Індонезії сталася масштабна аварія, значно знизився видобуток. Аналогічні інциденти спостерігались у Чилі та Конго. Глобальний дефіцит пропозиції посилився ще й через підвищення тарифів на мідну продукцію у США, що спровокувало арбітраж та переміщення металу на американський ринок. Як наслідок, локальний дефіцит у решті регіонів світу лише зріс.
Додатковий вплив має структурний ріст попиту — з боку компаній зі штучного інтелекту і дата-центрів, електромобілів та зеленої енергетики. Один сучасний дата-центр споживає тисячі тонн міді на рік. Електромобілі та відновлювана енергетика також стимулюють попит, а швидке будівництво нових шахт обмежене тривалими інвестиційними циклами.
Показовий сигнал дефіциту — нульові переробні збори на мідний концентрат, погоджені між чилійськими і китайськими виробниками. Це означає гостру нестачу сировини для плавки та ризики додаткового скорочення виробництва рафінованої міді.
Більшість експертів очікують нових рекордів ціни до 2026 року, хоча частково зростання пов’язане з фінансовими очікуваннями. Для пересічних споживачів це означає здорожчання електроніки, техніки, будівельних матеріалів та підвищення стимулів до крадіжок мідних компонентів. Структурний дефіцит металу залишається ключовим драйвером ринку на майбутнє.
