Хроніки політичних маневрів між Україною, Росією та країнами Заходу тривають. Автор повідомляє, що спільними зусиллями союзників і чиновників по обидва боки Атлантики вдалося заблокувати спробу Москви просунути 28-пунктовий мирний план, який передбачав, по суті, капітуляцію України. Натомість розглядалася альтернативна 20-пунктова пропозиція стосовно створення демілітаризованої зони — за умови повного відведення військ обох сторін.
Однак на фоні вірогідних зрушень у перемовинах, Росія використовує інформаційний привід про атаку українських дронів на Новгородську область і резиденцію Путіна як привід для відмови від будь-яких поступок. Хоча місцеві джерела не підтверджують сам факт атаки, коментарі офіційних осіб та журналістів уже викликають дипломатичний резонанс та втягування третіх країн у цю дискусію.
Трамп, у свою чергу, не сформував остаточної позиції щодо ситуації, але деякі міжнародні гравці, зокрема Пакистан, Індія й ОАЕ, висловлюють підтримку Москві, засуджуючи атаки на "російського лідера". Автор підкреслює, що такі заяви — спосіб Кремля уникати компромісів і затягувати війну, розраховуючи на зміну політичної кон’юнктури у США й подальшу підтримку власної позиції.
Поки Захід не впроваджує жорсткі санкції, а Україні не забезпечують повномасштабної підтримки, Москва і далі шукатиме приводи для ескалації та блокування мирного діалогу. Запорукою змін може стати лише єдність міжнародної спільноти й принципова позиція США у стримуванні подібних політичних ігор. Водночас українське суспільство залишається на боці опору і готується до нових викликів напередодні виборів у США.
