Друзі, вітаю. Сьогодні 16 квітня. З вами знову Центр громадської аналітики Вежа. Я керівник Валерій Клочук. І сьогодні зі мною в студії вже традиційно щотижня, чи віртуальній, чи офлайн студії Ігор Ірович, політолог, політичний консультант, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку, член Національної ліги центристів, так само як і я. От ми тут два центриста зараз будемо говорити вам про нецентризм, а про інші. Певне про республіканізм. Чому? Тому що багато питань зав'язано саме на Америку, де сьогодні про паладі республіканці, але вони ж і демократи. Прошу тут не плутати.
Вітаю тебе, Ігоре. Вітаю. Дякую, що ти в своєму щільному графіку знаходиш там нам трішки часу виділити, аби все-таки пояснити складні речі максимально просто. Власне, це основне завдання Центру громадської енергеліки Вежа. Знаю, що я тебе маю відпустити за 25 хвилин, тому що ти знову біжиш на наступний ефір, тому буду максимально лаконічним і коротким. Розпочну із питання. Мобілізація. Вона продовжена майже за місяць до закінчення її терміну. Чому зараз? Чому Порошенко говорив проти цього, але проголосував за, а Гончаренко проголосував проти? Ну от що оце за такий ребус цікавий?
Ну я мабуть почну з того, з заяви там Порошенка, да, бо її багато коментували. Я просто не люблю шукати, як там чорну кішку в темній кімнаті, враховуючи, що кішки там немає. Порошенко не говорив про те, що вони не будуть за неї голосувати. Вони казали, що вона потрібна, вони її безумовно підтримують. Вони задали одне питання: а чому так рано? І дійсно виникає певний момент, якщо в нас мобілізація там через місяць тільки повинна була закінчуватися, да, як і воєнний стан, то який сенс це було робити власне зараз? Ну от виникає так, ну просте питання. І мабуть президенту було б доцільно вийти хоч якось це пояснити. Пояснень не було. І тому така заява з боку опозиції прозвучала.
Я можу сказати більше, що представники і деяких інших опозиційних сил, повір мені, вони думали ще набагато гірше і говорили набагато гірші заяви, ніж робив Порошенко з трибуни. Я мав можливість з деякими поспілкуватися не з лідерами, але з представниками, да, і вони повірили, як іти в принципі перед ефірами, між ефірами. Вони бувають дуже відверті і вони теж багато дуже питань у зв'язку з цим піднімали. І ніхто, я підкреслюю, ніхто не казав, що вони не будуть за це голосувати. Вони кажуть, що це безумовно потрібно. ми в війні. Ну, тут взагалі це не питання. Але оцей поспіх влади і от вся і ці наративи, які супроводжували власне це голосування, вони є показовими.
Мені здалося, що такий поспіх влади обумовлений, ну, по-перше, мабуть, бажанням щось продемонструвати нашим партнерам, що ми не здаємося, що ми готуємо, будемо воювати. Та це правильна тоді позиція, в принципі, да. А з іншого боку, ну, тут є чисто такі кон'юнктурні моменти, які пов'язані, в тому числі і з підготовкою там до наступних виборів, і з усіма останніми заявами, які звучали, тому що за мобілізацію та й за воєнний стан проголосували, але зустрічі представників різних партій між собою в регіонах ніхто не відмінив. І вони, як відбувалися, вони так і відбуваються.
Причому це маєш на увазі? Ну, я маю на увазі, що зустрічаються представники регіональних осередків, там спілкуються з тими, хто місарами, які приїжджають зі столиці. Вони готуються до виборів. Процес до виборів іде. Він не зупиняється. Просто що він такий поки достатньо повільний, але він є. І дивіться, там же ще важливий момент. Було написано в деяких і провладних там, ну, давайте так назвемо там каналах, що її ж можна мобілізацію як раніше оголосити, так і раніше припинити. Президент подає указ і ми її хоч завтра можемо припинити. Ну, це ж це ж очевидна теж історія всім.
Тому мені здалося, що вся ця от ситуація довкола оцієї мобілізації, це був такий політичний крок. Опозиція, я зараз без без що? Чий політичний крок? Ну, політичний крок влади передусім, тому що Зеленський ж подає, правильно, він же подає цей документ. Це політичний крок якби, але в будь-який момент його можна відкотити назад. Я більше навіть скажу, відкоза, якщо його відкат назад, якщо його правильно подати, правильно подати, ми це можемо ще й продати як поступку нашим партнерам, що дивіться, ми так хочемо миру, що ми готові навіть оце припинити раніше.
Ну і слухай, і це буде правильно, тому що це ж буде просто це не політичний крок. Ні, ну це геополітичний крок, там давай так назвемо. Але це ж тут ні тут є моменти внутрішньополітичні, тому що, знаєш, оці розмови там про те, що, скажімо так, рівень довіри там до президента падає, там ще якісь отакі моменти, ну, воно ж час від часу виникає. І тому вирішили, мабуть, не ри не ризикувати, а що там буде через місяць. Давайте вкинемо зараз, коли точно була впевненість, що всі проголосують.
Я, чесно кажучи, не дуже розумію деякі дописи, не буду казати кого, які вчора з'явилися. А в Верховній Раді може не вистачити голосів під ці, ну, слухайте, ну, ну, ну, як не вистачить там очевидно було, що агенти Кремля і все решта, да, які агенти Крим? Всі проголосують. Зрозуміло, що кожен не вид не втратить можливість, ну, цю тему якось подати собі на користь певну, да? Е, що влада, що опозиція, це ж не грає, скажімо, ролі. Але всі прекрасно розуміють, що голосувати треба, тому всі отримали якісь свої бонуси власне від цього голосування.
Хоча я от не виключаю, що я закінчу, що влада могла раніше подати, тому що от через місяць, наприклад, ситуація могла вже трошки помінятися і може в них було б вже в них було би вже скільки там сьогодні 350 чим-то депутатів, да, сім чи скільки там проголосувало за, да, а от через місяць може би такої кількості вже не було, вони би тупо не прийшли. Я не кажу, що вони би проти голосували, вони би тупо не прийшли. Ну от просто бич не вплинуло б взагалом. Ну як знаєш, е-е конституційна більшість і неконституційна більшість за мобілізацію, за воєнний стан - это, як кажуть в Одесі, две большие разницы.
А ми, як люди, які, ну, можемо по праву, як і центристи, і певною мірою конституціоналісти так стверджувати, тому що так і є. І відповідно десь тут влада собі трошки на всякий випадок перестрахувалася. Давайте не, ну зараз зробимо, тому що певний підйом такий є. Тому це історія прохідна з одного боку, але вона може мати певні наслідки. Ну наслідки, які будуть для депутата, який один проголосував проти. Я маю на увазі пана Гончаренка. Да. Угу. Ну, знов таки, я не збираюся нікого захищати і ні на кого нападати, але все ж таки ті люди, які його там зараз записують ледь не в кремльовські агенти, ви хоча би почитайте його аргументи, які він написав. Я, наприклад, ці аргументи можу не приймати. Ну, мені вони здаються деякі там, ну, можливо, там, ну, не такими, да, але є один нюанс. Я не в Збройних силах. Я не в Збройних силах. Тобто, а я розумію, що його аргументи для людей, які хочуть демобілізації, вони можуть грати роль, чи робить він собі на цьому якусь там, не знаю, політичну кар'єру і так, він політик, він не може по-іншому. Очевидно, що в нього є якась мета і він цю мету переслідує. До речі, я знаю, що його навіть однопартійці критикували, відкрито це робили. В нас плюралізм думок в цьому плані присутній, да? От вони сказали, що це там неправильна позиція, що ми до нього нормально ставимося, но отут він не правий. Ну, він навів якісь там свої аргументи і просто вішати зараз на нього всіх собак, ну, це теж трошки дивна історія.
Він же не сказав, що він, а, хоче, щоб Україна здалась Путіну там, да, ще якісь речі зробили. Він пояснив, що я готовий голосувати, якщо буде закон, який, до речі, був підготовлений і забракований генеральним штабом. Але Генеральний штаб, і тут я буду на його захисті стояти, абсолютно аргументовано зазначив, що Міністерство оборони, м'яко кажучи, фіговінку підготувало цей законопроект. Ну так відписка ото що типу хай буде, да? І звичайно Генштаб на таке не може піти, коли там 100 000 людей, просто 17 000 офіцерів, до речі, на секундочку, одномоментно, значить, виходять з лав збройних сил. А а чим їх заміняти? Ну от момент. Так що тут кожен переслідував якусь свою мету і намагався цю мету, власне забезпечити.
До речі, цікавий один факт. Ее а давайте тоді подивимося на, наприклад, на народних депутатів, які не проголосували просто. вони не голосували проти, але вони не проголосували. Так, я скажу, що лідером в цьому є Слуга народу. Ми що повинні робити висновки, що Слуга народу - це промосковська партія. Ну, це можливо вони десь і вийшли в цей момент. Ну, да, от голосує такий закон і йому терміново в туалет, вибачте, захотілося. Ну, я тобі хочу сказати з власного досвіду, там ти вже посирена ця практика, бо я бачив, як вони ходять голосувати, як вони це роблять. Та ми ж це прекрасно знаємо. Оці історії. Ой, в мене там терміновий дзвінок, дитина дзвонить, треба вибігти і так далі. Ну, але це ж все показово достатньо, да? Так що от знаєш, прохідна історія, ну, вона отримала певне продовження.
Єдине, що мені дуже не хотілося, щоб ця історія далі, ну, вона от розкручувалася, приводила до якогось внутрішнього раздрая і не давала можливості, до речі, говорити про реально якісь важливі питання, які вже перезріли. Ну от знов таки там представники ж опозиції кажуть, що ми за воєнний стан, ми за там мобілізацію і багато інших речей, але ну коли влада, наприклад, починає деякими речами, пов'язаними з воєнним станом зловживати, це виникає питання.
Ну, наприклад, контроль над інформаційним простором. Я просто елементарніше скажу, він вже є. Ми ж прекрасно про це знаємо, як це працює. Питання є? Питання є. Влада від цього відмовилася? Не відмовилася. Аргументи. Нам так хочеться. Ну, не може ж бути такого аргументу. Те, що працювало в 22-му році, ну, воно не працює в 25-му. Я більше скажу, я майже дочитав вже переклад книги Саймона Шустера про шоумена. Українською мовою вона вийшла, знайшлося видавництво, да, яке опублікувало.
А і там є цікавий показовий момент. Він навіть говорить ще про 23-й рік, да? Він каже, що, ну, наводить цитати, що представники офісу президента визнають неефективність марафону в 23му році в розмовах з ним. Люди, які відповідають, Люди, які відповідають за марафон, які створили марафон, кажуть, що це вже не працює, а зараз 25-й. Ну, от тому деякі питання, їх можна було б розглянути. Мені б здалось, було б круто, якби прийшов президент в Верховну Раду, сказав: "Я подаю черговий раз, давайте поговоримо, є певні питання, пройдемося по ним. я відповім на ваші питання, да, там задам свої, можливо, якісь. Оце було б круто. І мені здається, це пішло пішло би на користь в цілому і системі влади нашій, да, і єдності внутрішній. Ну, на жаль, президент такою можливістю не скористався.
А а виглядало би воно дуже потужно, бо я ж переконаний, що це була б нормальна дискусія. Ніхто би там не почав, знаєте, там кричати чи щось робити. Можна було б нормально поговорити. Мені видається, в нього нема такого бажання. В нього немає такого бажання. раз його від цього усіляко відважує його оточення. Два. І я я вважаю, це моя суб'єктивна точка зору, що такою поведінкою оточення президента конкретно підставляє президента. Тобто, якщо вони йому талдичать, що Володимир Олександрович, ви поїдьте CBS News, дайте інтерв'ю, яке я до цих пір не розумію, на чорта було це робити.
Заради чого? Ну, ну окей, він 60 хвилин там наговорив. Е, що це принесло Україні? Ну, невідомо, да, вплив на американську аудиторію. Так, CBS News дивляться демократи. Гони республіканці дивляться. Ну, от в чому суть. Ну, можливо, він хотів тиснути на Трампа. Ну, це така, я розумію. Ну, я розумію, але це, знаєш, це надто складно з точки зору політики навіть Трампа. Там примітивніше приймається рішення. То як мені здається, простіше, да? Тому от тим, що президенту не дають можливості якось по-іншому заявити про себе всередині країни, ну, оце насправді хвилює.
І я я відверто кажу, що це не повністю відповідальність президента. Ну, це мабуть і радники йому кажуть: "Да, в нас всередині все під контролем". Навіщо вам? Він займається зовнішньою політикою, а внутрішньою політикою займаються його порадники. Ну от і це погано, тому що по закону, по конституції внутрішньою політикою в тому числі повинен займатися президент.
Через те і кажу, що в нього бажання, схоже такого немає, бо він самає, тому що йому сформували образ, йому пояснили, яка його місія. І і оце, в принципі, ну, на сьогоднішній день певна проблема. Він з чимось справляється дуже непогано в усіх, особливо умовах, які є на сьогоднішній день. Але, ну, от знаєш, оце питання, яке суспільство вже задає: "А яка в нас мета війни? Ну, як ми її збираємося закінчувати? Як це повинно виглядати?" Ну, на це відповіді влада не дає на сьогоднішній день. Вона в переговорах.