Колонка аналізує тригодинну спецоперацію США у Венесуелі, накладені нафтові санкції та їхній вплив на режим Мадуро. Зіставляються різні економічні моделі: Венесуела — країна-експортер нафти, Росія — тіньовий нафтовий гігант, Україна — корумпований експортер сировини.
Оглядач наголошує, що блокада танкерів почалася у грудні, коли США заблокували понад 100 венесуельських танкерів. До блокади Венесуела експортувала до 630 тисяч барелів нафти на день, після — лише близько 100 тисяч із використанням "примарних човнів" для обходу санкцій. Висновок: події у Венесуелі є попередженням для Росії щодо результатів обходу нафтових санкцій.
Автор проводить історичний огляд: нафтовидобувна галузь Венесуели була збудована за рахунок американських інвестицій, але у 2000-х пройшла експропріація й націоналізація — всі західні активи були відібрані. Саме це, на думку США, стало приводом для подальших рішучих дій, включно із санкціями і військовим втручанням.
Окремо підкреслюється вплив ситуації у Венесуелі на Китай, основного покупця її "важкої" нафти, та на глобальні ціни й ринок. Кейс Венесуели — педагогічний приклад швидкої зміни режиму, що служить попередженням для схожих сировинних економік.
Зроблені висновки про значимість права сили у нинішніх міжнародних відносинах, вплив санкцій і необхідність шукати оптимальні рішення для країн із подібною економічною структурою.
