3 січня 2026 року стала переломним днем для Венесуели та її діаспори. Американська операція «Абсолютна рішучість» завершилася затриманням президента Ніколаса Мадуро спецпідрозділами США у військовому комплексі Фуерте Тіуна в Каракасі. Операція тривала менше 30 хвилин, після чого Мадуро з сім'єю був доставлений до США.
По всьому світу, венесуельці та їхня діаспора відреагували на подію зовсім по-різному. У містах США, зокрема у Флориді (Дорал, Вестон), пройшли масові святкування: люди збиралися в ресторанах, співали гімн, малювали плакати й влаштовували танці. Святкові акції масштабно відбулися й у Колумбії, Чилі, Перу, Іспанії, де проживає найбільша венесуельська громада у Європі. Люди танцювали, обіймалися, висловлювали радість і бажання повернутися на батьківщину.
Водночас у самій Венесуелі значна частина мешканців залишалися вдома через страх перед репресіями, а на вулицях залишалося переважно тихо. Підтримка режиму Мадуро проявилася у протесних маршах біля президентського палацу; частина населення висловлювала обурення діями США. Разом із цим, міжнародна спільнота була розділена: країни Латинської Америки, Європейський Союз і США висловлювали різні точки зору щодо легітимності дій.
Подія стала символічною для багатьох венесуельців, які десятиліттями жили у вигнанні, і показала глибокий розкол як у середині країни, так і поза її межами. Водночас питання майбутнього Венесуели та реальної демократизації залишається відкритим для всіх.
