Мобілізація в Україні була продовжена раніше очікуваного терміну, що викликало значний резонанс як серед політиків, так і в суспільстві. Колишній президент Петро Порошенко, хоча й виступив з критикою, все ж підтримав рішення, тоді як депутат Олексій Гончаренко голосував проти. Це створило певний політичний ребус, який варто розглянути детальніше.
Головним питанням, яке піднімала опозиція, зокрема Порошенко, було причини такої поспішності. Мобілізація мала завершитися лише за місяць, і сенс у її продовженні саме зараз викликав запитання. Уряд пояснень не надав, що викликало заяви з боку опозиційних сил про невизначеність уряду.
Одним з можливих мотивів дій влади є демонстрація нашим міжнародним партнерам готовності продовжувати боротьбу. Це, з одного боку, є зміцненням міжнародної позиції, з іншого боку, може мати кон'юнктурний політичний підтекст, зокрема у підготовці до наступних виборів.
Голоси за мобілізацію та воєнний стан були надані, проте зустрічі представників різних партій тривають, що свідчить про підготовку до виборчого процесу. Виникає питання: чи був це політичний маневр, який дозволить владі за необхідності відкотити рішення назад під певним приводом?
Депутат Гончаренко, голосуючи проти, користувався своїми мотивами, що вказує на плюралізм думок у політичних колах. Проте, варто зазначити, що його аргументи не були спрямовані проти України; натомість він виступив за належну підготовку законодавства.
Зрештою, аналіз ситуації показує, що голосування могло бути викликане і можливою зміною ситуації через місяць: відповідна більшість голосів могла б не зібратися. Це свідчить про перестрахування влади у випадку нестабільності політичної обстановки.
Ця мобілізація стала не тільки військовою, але й певною мірою політичною подією, що утворила широкий спектр обговорень, які можуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в країні.