Верховна Рада України розглядає у першому читанні законопроєкт, який передбачає запровадження загальнообов'язкової хвилини мовчання щодня о 9-й ранку для вшанування пам'яті загиблих. Згідно з ініціативою, у цей час усе має зупинятися, а після завершення хвилини життя повертається у звичне русло.
Експерти зауважують, що подібна практика є колективною меморіалізацією і може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Висловлюється думка, що з часом обов'язковий ритуал може втратити щирість і стати механічним, викликаючи байдужість або навіть супротив у частини суспільства. Соціальні психологи звертають увагу, що інтимні речі, як скорбота та траур, важко ритуалізувати без ризику втрати глибини переживань.
Дискусія також стосується того, чи варто вводити хвилину мовчання на законодавчому рівні, чи краще залишити це як суспільний порив. Згадується досвід Львова, де місто зупиняється о 9-й й без законодавчого примусу. Експерти відзначають, що постійне повторення ритуалу може призвести до його знецінення, особливо у період, коли суспільство переживає масову втрату через війну.
Підкреслюється, що такі ініціативи мають сенс лише за умови щирого сприйняття з боку суспільства. Інакше існує ризик ритуалізації справжньої пам'яті та втрати її значення.
