У нещодавньому виступі було проведено аналіз чотирьох ключових промов, що прозвучали на форумі у Давосі. Аналіз розпочався з промов Трампа, президента Аргентини та екс-глави Банку Англії Марка Карні з Канади, а також промови президента України.
Автор підкреслює, що досвід Канади та України має спільні риси: схоже населення, багаті природні ресурси, проте суттєва різниця у ВВП і показниках ефективності державного управління. Канада демонструє високі позиції в індексах економічних свобод і демократії, тоді як Україна значно поступається.
Виступи лідерів розглядаються як показник відмінностей у діях і результатах: у Канади серйозна і виважена риторика, у Києва — красива, але відірвана від реалій, риторика. Автор критикує надмірну менторську позицію української влади, яка, попри зовнішню емоційність промов, всередині країни має суттєві проблеми з корупцією, нереформованістю та неефективністю.
Основною стратегічною помилкою названо намагання позиціонувати Україну як сильного суб'єкта — націю-актора, тоді як у сучасній асиметричній війні вигідніше бути нацією-жертвою, що отримує більшу підтримку і люфт для компромісів.
Підсумовано, що без внутрішньої ефективності, лише зовнішня риторика не може змінити становище країни на міжнародній арені. Заклики до менторства і вимоги до союзників мають підкріплюватись власною реформованістю та ефективним державним управлінням.