Дональд Трамп у своїй зовнішній політиці часто застосовує агресивний підхід, накладаючи тарифи, погрожуючи анексіями та провокуючи лідерів інших країн. Незважаючи на спроби чинити тиск, результат часто є протилежним очікуванням — рейтинги опонентів Трампа суттєво зростають.
Наприкінці 2024 року ліберали Канади опинилися у важкому становищі, але публічні провокації Трампа, в тому числі заяви про перетворення Канади на 51-й штат США та введення підвищених тарифів, згуртували громадськість навколо Ліберальної партії. Новий лідер лібералів зміг відновити рейтинг, а консерватори, що співчували Трампу, втратили підтримку.
У Мексиці жорсткий курс Трампа також призвів до об'єднання громадськості навколо президентів Обрадора та Шейнбаум, що відкрито протистояли зовнішньому тиску, зберігаючи високі рейтинги та електоральну більшість.
Австралія зіткнулася з новою хвилею тарифів зі сторони США, на що місцевий лідер відповів спокійно й рішуче, представивши програму економічної стійкості, що дозволило різко підвищити власний рейтинг і здобути переконливу перемогу на виборах.
Подібна ситуація спостерігалася й у Данії, де загроза анексії Гренландії згуртувала політичні сили довкола чинної коаліції.
В Україні дії Трампа спричинили консолідацію суспільства навколо президента Зеленського у воєнний період, підвищивши його підтримку як символу спротиву.
Явище, відоме як "ефект консолідації навколо прапора", проявилося і в попередні десятиліття у США та Британії. Зовнішня загроза сприяла зростанню підтримки чинних лідерів незалежно від політичної системи країни.
Таким чином, політика Трампа у низці країн забезпечила опонентам додаткові ресурси для мобілізації електорату, конвертуючи економічний та політичний тиск у внутрішню підтримку. Механізм цієї динаміки демонструє зростання національної єдності як відповідь на зовнішню загрозу.