Президент України Володимир Зеленський оголосив нову дату переговорів між українською та російською делегаціями. Раніше очікувалося, що зустріч за участю неназваних американських чиновників відбудеться 1 лютого, однак у цей день жодних контактів не відбулося. Тепер новою датою називають 4-5 лютого. Місце проведення та участь США залишаються невідомими.
Напередодні переговорів російські чиновники Дмитро Медведєв та Сергій Лавров зробили заяви, які демонструють, що російська позиція щодо завершення бойових дій не змінилася. Медведєв наголосив на прагненні Росії до перемоги у війні та можливості її розширення на інші країни. Лавров звинуватив Європу у перешкоджанні російсько-американським відносинам й одночасно підкреслив бажання Росії співпрацювати зі США.
Така риторика віддзеркалює тактику, яку використовує Володимир Путін, підкреслюючи відкритість до діалогу, але без суттєвих поступок. Лавров заявив, що загострення конфронтації між Росією і США стало б «злочином» і закликав Вашингтон утриматися від активної допомоги Україні, щоб не допустити ескалації. На думку Портникова, це основна мета Кремля — запобігти більш ефективній підтримці України Заходом.
Разом із цим, у США спостерігається брак реального впливу на дії Кремля, попри економічні санкції та інші заходи. Водночас США говорять про загрози з боку Росії для себе, але не акцентують на небезпеці війни Росії проти України для власних інтересів. Теми переговорів стають другорядними на тлі жорсткої позиції Москви.
Москва, демонструючи готовність до консультацій, фактично не шукає компромісів, а радше намагається затягти час і знайти вигідні умови для себе. З приходом адміністрації Дональда Трампа ця стратегія лише посилилася й орієнтована на нові економічні відносини із США.
Портников зазначає, що, не зважаючи на низькі очікування щодо результативності переговорів, Україна змушена брати у них участь, оскільки консультації важливі у контексті американської політики. Зокрема, проміжним результатом може бути часткове «енергетичне перемир’я», навіть якщо масовані атаки Росії тривають. Автор прогнозує, що точкові перемир’я й спроби деескалації можуть супроводжувати перемовини тривалий час, ставши альтернативою повному миру.
Підсумовуючи, Портников вказує, що із кожним місяцем війни адміністрація Трампа буде вимагати від Росії поступок в обмін на відсутність нових санкцій, а позиція Путіна підлягатиме зміні під впливом американської політики.