Арабське турне України завершилося і визначило нове позиціонування країни на міжнародній арені. Автор робить висновки щодо переходу України з ролі слабшої жертви війни до повноцінного учасника конфлікту та комерційного гравця на ринку озброєння.
Протягом перших років війни Україна виступала у ролі слабкої жертви, що забезпечувало міжнародну фінансову та військову підтримку. Це дало змогу країні вистояти в конфлікті. Але з виходом на ринок озброєнь, зміна позиціонування стає очевидною. Україна більше не лише отримує допомогу, а й претендує на активну участь у воєнно-промисловій сфері.
Ця зміна містить низку ризиків і питань: суспільство та міжнародна спільнота можуть ставити питання щодо відповідальності України за власну війну та її тривалості, доцільності мільярдних контрактів при незавершеному воєнному конфлікті, а також розподілу доходів від експорту зброї.
Автор порівнює ситуацію України з ізраїльським досвідом, наголошуючи на необхідності утримувати баланс між зростанням економічної та військової могутності й відповідальним ставленням до внутрішньої ситуації.
Стратегічна зміна позиціонування несе як плюси у вигляді розширення можливостей, так і потенційні внутрішні та зовнішні ризики. Автор закликає суспільство реалістично оцінювати наслідки та бути готовим до нових викликів.
