Минуло три місяці з моменту призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента Володимира Зеленського. Протягом цього часу він зробив низку гучних заяв щодо парламентської кризи і мобілізації.
Буданов не вважає нинішню ситуацію у Верховній Раді кризою та сподівається на конструктивне вирішення наявних проблем. За словами політаналітиків, у нього немає глибоких публічних контактів із депутатами, ймовірно, взаємодія ведеться неофіційно. Проте в українському суспільстві традиційно чекають, що керівник Офісу президента координуватиме роботу парламенту, хоча, згідно з Конституцією, для цього є окремий представник глави держави.
Наразі парламент демонструє зростаючу суб’єктність, відстоюючи свої позиції в обговореннях і ухваленні рішень щодо питань мобілізації та взаємодії з урядом. Буданову приписують роль перемовника між фракціями, але явних доказів такої координуючої ролі немає. Критикують і парадигму, коли парламент втрачає свою інституційну незалежність на користь президентської вертикалі.
Стосовно власної кар’єри, за словами Клучка, перехід Буданова на цивільну посаду може розцінюватись як перехідний етап до політичної діяльності. Експерти відзначають, що хоча він не влаштував скандалів за перші 100 днів, проте і не здійснив проривних змін.
Щодо мобілізації, Буданов заявляє про її неминучість та необхідність забезпечення армії людським капіталом, наголошуючи на відсутності «містка» між військовими і цивільними. Проблемою залишається мотивація контрактників — від фінансування до ротації, а також взаємна відповідальність громадян та держави.
Окремо обговорювалась активність екс-керівника Офісу президента Андрія Єрмака, який нині займається адвокатською діяльністю з питань захисту військових. Хоча він формально не на держслужбі, спостерігається спроба залишатись у медійному полі та політичному житті країни.
Політичний аналітик Валерій Клучок підсумовує, що роль Буданова в нових політичних реаліях визначиться у найближчі місяці, а подальша ефективність влади залежить від балансу між різними гілками та їх здатності реагувати на потреби суспільства.
