В умовах загострення глобальних протистоянь дедалі більше актуалізується тема територіальної цілісності та впливу великих держав на світовий порядок. Одним із яскравих прикладів ставлення провідних країн до цієї проблематики є обговорення статусу Криму й Тайваню.
У розмові зазначається, що ситуація з Тайванем відрізняється від питання Криму: у США чітко заявили, що не відмовляться від підтримки Тайваню, який вважають для себе "сакральною" історією, недоторканною для Китаю. При цьому Китай продовжує наполягати на своїх прагненнях щодо Тайваню, готуючись до можливих дій як у політичній, так і у військовій площині.
Визнання Криму російським могло б, на думку співрозмовників, стати прецедентом і підірвати глобальний порядок, адже тоді й Китай міг би заявити свої права на Тайвань. Це могло б прискорити зміну підходів до вирішення міжнародних суперечок, що вже зараз вимагає реформування світових інституцій, насамперед ООН, яка втратила дієвість через право вето окремих країн.
У світі, де спостерігається криза міжнародного права й відсутність ефективних механізмів впливу на тоталітарних лідерів, підкреслюється важливість глобалізації та зменшення ізоляції тоталітарних режимів від світового співтовариства. Якщо країни залишаються ізольованими, вони стають незалежнішими і створюють загрози для світової стабільності.
Окремо звертається увага на те, що тоталітарні країни, як Росія чи Китай, навчаються на досвіді воєн в Україні та готуються до можливих довготривалих збройних конфліктів. Автори розмови наголошують, що міжнародні інститути наразі не справляються із сучасними викликами й не можуть ефективно стримувати агресивних правителів.
Обговорюються й особливості міжнародної політики США, яка іноді демонструє небажання брати на себе відповідальність за глобальні процеси. Автори розставляють акценти на патріотичних настроях, що формувались у країні після Другої світової війни, і на досвіді США у великих війнах, який суттєво впливали на національну ідентичність і позиціонування на світовій арені.
Таким чином, співрозмовники доходять висновку, що сучасний світ потребує оновлення підходів до колективної безпеки, посилення глобальних інституцій й пошуку нових механизмів впливу на тоталітарні режими, щоб уникнути масштабних людських трагедій у майбутньому.