Скасування початкових мирних перемовин у Лондоні стало поштовхом для подальшого падіння основних московських фондових індексів. На цьому фоні обіцянки Дональда Трампа щодо швидкого завершення війни чи встановлення перемир'я залишаються невиконаними, що лише підсилює нестабільність у регіоні. Відсутність прогресу у вирішенні московсько-української війни негативно впливає на економічні настрої.
Європейський Союз вкотре підтвердив небажання знімати санкції з Московії, навіть якщо США наважаться на часткову поступку. Через це газова й нафтова галузі залишаються в критичному стані, адже ключові технології та найбільші споживачі ресурсу були європейськими. Альтернативи для експорту газу обмежені Китаєм, а нафти – втрачають позиції через нарощення видобутку в інших країнах та нестабільність на ринку.
Саудівська Аравія, що є найбільшим експортером, також переживає важкі часи: бюджетний дефіцит зростає, а низькі ціни на нафту не стимулюють збільшення видобутку навіть для більш якісної нафти, ніж московська. У підсумку, навіть часткове зняття санкцій не вирішить усіх проблем енергетичного сектору Московії, а ринки залишаються вразливими до будь-яких негативних тенденцій.
Бюджет Московії вже два місяці формується з величезним дефіцитом, а влада робить ставку на контрактування озброєння, намагаючись пришвидшити постачання. Така політика, в умовах волатильності цін на нафту, може призвести до швидкого виснаження Фонду національного добробуту і необхідності термінового секвестру бюджету, в тому числі урізання соціальних видатків.
Попри намагання держпропаганди згладити обурення, рівень життя населення погіршується. Другим важливим ефектом є зростаюча інфляція: ціни на пальне зростають через удари по об’єктах інфраструктури, а дефіцит кадрів і енергоресурсів підвищує вартість перевезень і споживчих товарів. Влітку очікується нова хвиля підвищення цін на електроенергію і газ, що стане ще одним поштовхом до інфляції.
Кризове становище Газпрому, втрати європейських ринків і дефіцити призводять до зростання тарифів для промисловості і населення. Продовольча криза та інфляція стають вічними супутниками московської економіки, що відрізняється від стану країн ЄС, де споживча інфляція спадає.
Враховуючи провал перемовин у Лондоні й нескінченні ультиматуми Москви, Центральний банк, найімовірніше, залишить ставку незмінною через політичну невизначеність і високий рівень інфляції, що вже призводить до кризи кредитування та проблем у чутливих галузях – наприклад, житловому будівництві й вугільній промисловості, на яку Китай вже вводить мита.
Обмежена транспортна інфраструктура для експорту ускладнює ситуацію. Аналітики прогнозують подальше уповільнення темпів росту ВВП та гальмування економіки, не враховуючи дешеву нафту й затяжну війну.
Водночас падіння цін на нафту та зменшення бюджетних доходів тиснуть на валютний курс – міцний рубль обмежує прибутки від експорту енергоресурсів, стимулюючи імпорт. Курс долара вже зріс, і є припущення, що він і надалі буде рухатись у бік девальвації рубля.
Ситуація в Московії залишається напруженою, а Заходу рекомендується не просто закликати до миру, а продовжувати підтримувати Україну та чекати на послаблення позицій Московії з подальшим тиском на неї з позиції сили.