Дональд Трамп позначив терміни завершення війни, хоча остаточний дедлайн так і не був озвучений. Британська преса оприлюднила ключові пункти плану, які Україна, ЄС та Велика Британія передали США, а Америка, у свою чергу, визначила свої вимоги до Росії.
Серед них – повернення ядерної зброї Україні з подальшою її передачею до США, недопущення скорочення української армії та дозвіл українським судам плавати Дніпром для відновлення зруйнованої інфраструктури й експорту зерна. Водночас німецькі та британські політики попереджають, що будь-які територіальні поступки Москві лише посилять російську агресію в майбутньому й не забезпечать стійкий мир.
Прем'єр Боріс Джонсон, який традиційно підтримував Трампа, цього разу виступив проти його плану, наголосивши на необхідності посилення тиску саме на Росію, а не на Україну. Позицію підтримали лідери НАТО, включно з прем'єром Нідерландів Рютте.
Паралельно в європейських столицях зростає занепокоєння щодо перспектив швидкого завершення війни. Європейський Союз демонструє готовність фінансово й технологічно підтримувати Україну, але не квапиться з військовою допомогою на місці. Саміт у Лондоні та перемовини навколо рідкоземів підтверджують: сторони поки далекі від консенсусу, а дедлайни можуть бути відсунуті навіть до 2026 року.
Додатково ситуацію ускладнює позиція таких країн, як Угорщина, яка блокує вступ України в ЄС. З іншого боку, Молдова та країни Балтії на очах отримують політичну підтримку для інтеграції на Захід, що викликає справедливе питання щодо суб’єктності України в переговорах.
Захід не готовий вимагати суттєвих поступок від Москви, а позиції Росії та США, навіть після заяв Лаврова, залишаються непримиренними. Для України важливо в такий момент шукати нових союзників і вимагати від Заходу більшої рішучості. Поки переговори тривають, Україна залишається на передовій – як у військовому, так і в дипломатичному сенсі. Головний підсумок: дедлайн війни досі туманний, і гра нервів триває на найвищих рівнях.