У нещодавніх політичних заявах активно обговорювалася тема Криму як однієї з головних умов для можливого врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Попри низку гучних політичних заяв, наразі немає офіційних підтверджень того, що анексія Криму була обов’язковою умовою, є лише опосередковані свідчення, озвучені авторитетними виданнями та експертами.
Журналісти відзначають, що багато залежатиме від деталей переговорів, котрі наразі ускладнилися через суперечності в підходах США, Євросоюзу та України. Особливої уваги привертають повідомлення про те, що деякі російські посадовці вже звинуватили Україну у зриві переговорів саме через відмову визнавати російський контроль над Кримом, хоча про юридичне визнання наразі не йдеться.
У такій невизначеності прагнучи зрозуміти перспективи врегулювання, експерти відзначають кілька ключових викликів для Європи: це і питання мит, ймовірне створення зони вільної торгівлі між ЄС та США, збереження "натівської парасольки" безпеки щонайменше на десятиліття, а також, безумовно, тема України. ЄС залишається важливим фінансовим партнером, але не менш важливою є санкційна політика, яка погоджується лише за участю обох сторін Атлантики.
Україна, за словами експертів, сьогодні має три вектори геополітичного руху — співпраця із Заходом, Росією чи Китаєм. Третій варіант поки не розглядають як реалістичний. Крім того, існують побоювання, що Україна може стати розмінною монетою у геополітичних торгах між США та ЄС. Подальша доля підтримки, як фінансової, так і політичної, залежатиме від майбутніх переговорів.
Підсумовуючи обговорення, експерти наголошують: ситуація залишається динамічною, документи з чіткими вимогами відсутні, а переговорний процес на даному етапі фактично зірваний. Подальше майбутнє залежить від дипломатичних рішень, економічних домовленостей і збереження підтримки з боку партнерів.