Сьогодні Україна разом із Європою опинилася на роздоріжжі – або погодитися на мирний план, або ж продовжувати боротьбу проти Московії. В обох таборах є аргументи: одні закликають прийняти так званий «план Трампа», вважаючи це шансом на мир, інші попереджають, що відмова означає втрату американської підтримки та послаблення позицій України.
На дипломатичних переговорах у Лондоні 25 квітня Україна та європейські партнери надали США власну альтернативу американському мирному плану, який викликав хвилю критики серед європейців через вимоги відмови від НАТО, визнання контролю Московії над Кримом і низкою східних і південних територій, а також через нечіткі гарантії безпеки та зняття санкцій із Московії.
Контрпропозиція України та Європи включає: повне припинення вогню під міжнародним контролем, повернення депортованих українських дітей, обмін всіх військовополонених і надання Україні реальних гарантій безпеки, подібних до ст. 5 НАТО чи принаймні від союзників з Європи. Україна має право вступити до ЄС і не матиме обмежень у збройних силах або у військовій допомозі від партнерів. Також планується повернення контролю над Запорізькою АЕС та економічна співпраця з США, а фінансове відшкодування для України буде виплачуватися через заморожені російські активи.
США погоджуються на поступове послаблення санкцій лише у разі сталого миру та їхнє повернення при порушенні угоди. Європейські партнери таким чином забезпечують непорушність міжнародного порядку й територіальної цілісності України, навіть якщо частина територій тимчасово перебуватиме під окупацією.
Водночас Україна та Європа перебувають під тиском Штатів, які прагнуть якнайшвидше укласти мирну угоду, що може призвести до небажаних поступок. У разі виходу США з перемовин виникає питання: чи готова Європа взяти на себе більшу частину забезпечення безпеки та санкційного тиску на Москву без американської підтримки. Усі сторони погоджуються – треба шукати не компроміси за будь-яку ціну, а рішення, які не ставлять під загрозу суверенітет України та міжнародну стабільність.
У підсумку, Україна розраховує на підтримку європейських партнерів та прагне гарантій безпеки, водночас готуючись до найгірших сценаріїв і зберігаючи фокус на боротьбі за свої окуповані території.