Українські Збройні сили є надзвичайно важливими, але вони не єдиний чинник стійкості нашої держави. Україна вже продемонструвала, що може бути надійною державою, а український народ здатний об’єднуватися навіть попри політичні розбіжності, коли цього вимагає ситуація. Підтримка армії відбувається не лише через військову службу, а й через різні способи допомоги.
Стійкість України базується не лише на армії. Країна функціонує попри високий рівень корупції, який, до речі, характерний і для інших країн. Інституції піддаються справедливій критиці, але працюють достатньо ефективно навіть в умовах війни. Кризові ситуації показали, що українські інституції можуть діяти згуртовано.
Щодо інтересів Європи — тут вони значною мірою збігаються з українськими. Європа зацікавлена у власній безпеці, а Україна наразі фактично є щитом для всієї європейської цивілізації. Водночас ресурси самої Європи обмежені, країни мають труднощі із захистом від можливої агресії з боку Росії. Саме тому Європа об’єднується із США та іншими партнерами для підтримки України.
Інтереси США мають свою специфіку: адміністрація США прагне укласти нові договори про ядерне озброєння, обмежити вплив Росії та Китаю і регулювати ціни на енергоносії. У випадку приходу Дональда Трампа до влади, це може означати зміну фокусу уваги з України на внутрішньоамериканські та глобальні інтереси.
Останні події у Лондоні показують, що просте дотримання принципів — це не конкретна політика, а, скоріше, основа для маневрів і компромісів. Україна повинна щодня підтверджувати свою суб’єктність та стійко реагувати на зміни міжнародної ситуації, яка стає все більш нестабільною.
У нинішній турбулентний період світ переживає перебудову: з’являються нові загрози (наприклад, на Балканах, у Південній Азії та на Близькому Сході). Підтримка Заходу не є сталою і прогнозованою, а формування нових альянсів та ієрархій змушує Україну бути максимально уважною й готуватися до нових викликів.