Дмитро Медведєв знову виступив з войовничими заявами, погрожуючи Україні руйнуванням та "денацифікацією", а Європі – розправою. Водночас російський політик зазначив, що на Європу нападати не планують, але тон його промови залишився агресивним та популістським.
Кремль публічно відмовляється від запропонованого триденного перемир'я, на якому наполягають Мелоні, Білий дім, Україна й лідери Європи. Росія зацікавлена лише в короткочасній паузі, очевидно, побоюючись можливих ударів з боку українських сил. Тим часом Київ заявляє про потребу тривалішого, 30-денного перемир'я, водночас утримуючись від гучних заяв у публічному просторі – це розцінюється як елемент стратегії стримування та непевності для ворога.
Китай на тлі міжнародної зустрічі BRICS у Бразилії запропонував свій мирний план, наполягаючи на необхідності пошуку першопричин конфлікту й досягнення збалансованої, довгострокової угоди. Китайська дипломатія дедалі більше нагадує риторику Кремля, але водночас Пекін закликає сторони зберігати неупередженість та співпрацювати з ООН для вирішення конфліктів у світі.
Франція ініціює термінове засідання Радбезу ООН щодо України, аби вкотре нагадати світові про російську агресію. Хоча жодних кардинальних результатів очікувати не варто, подібні акції є важливими для посилення інформаційного тиску на Росію та глобального формування правильного наративу.
Угорщина заявила про вихід із Міжнародного кримінального суду (МКС), чим намагається дискредитувати цю міжнародну інституцію після викликів МКС російським лідерам. Це також демонструє подальше зближення Орбана з Кремлем та антизахідну позицію Будапешта.
Окремо у статті згадується велике інтерв'ю Дональда Трампа виданню The Atlantic, в якому він заявляє, що надає Україні "велику послугу", але не планує зближатися із Зеленським. Трамп вкотре наголошує на своїй ролі у військовій допомозі Україні, але справжня сила спротиву полягає у відданості та стійкості ЗСУ й українського народу.
Разом з тим у статті піднімається питання недостатності західних санкцій проти Росії та наростаючої антиросійської риторики в Європі. Поки що, попри гучні заяви і дипломатичні ініціативи, війна триває, а мир залишається далеким. Підтримка України Заходом не слабшає, але ситуація потребує ще більших зусиль та рішучих кроків.
На завершення автор закликає підписатись на україномовний YouTube-канал та підтримати збір коштів на потреби українських бригад. Донати й інформаційна підтримка — це внесок у перемогу України.