Головна > Інше > Ейсоптрофобія українського суспільства: як ідеї 2019 року повертаються у 2025-му


Ейсоптрофобія українського суспільства: як ідеї 2019 року повертаються у 2025-му


Автор аналізує реакцію суспільства на можливі умови припинення війни, порівнюючи сучасну ситуацію із політичними наративами 2019 року та пояснює це через поняття ейсоптрофобії — страху побачити своє справжнє відображення.

В останній час дедалі гостріше спостерігається суспільний переполох стосовно ймовірних умов припинення війни. Така реакція вказує, що більшості суспільства все ще не зрозуміло: завершення війни виключно на українських умовах навряд чи можливе. Уже кілька років західні аналітики попереджали, що у затяжній позиційній війні без втрат не обійтись, а альтернативи також виглядають не менш драматично.

Автор відзначає: досі не усі усвідомили, що переможних варіантів практично не лишилось. Вибір іде між поганим, дуже поганим і катастрофічним результатом. Попри це, продовжує панувати нерозуміння того, що хороших варіантів ні від кого не буде.

Щоб пояснити ситуацію, автор порівнює пропозиції Дональда Трампа із політичними меседжами 2019 року, коли суспільство майже одноголосно підтримало ідеї зразка "треба просто перестати стріляти", прямого контакту з Путіним, пошуку компромісу та навіть ідеї "стати на коліна" заради порятунку життів. Всі ці підходи зараз озвучує та практично реалізує Трамп, і тому в цьому відчувається таке сильне відторгнення: українське суспільство раптово бачить у зовнішній політиці дзеркальне відображення власних колишніх переконань.

Далі автор відзначає, що багато ідей та вимог Росії взагалі не є несподіваними — вони давно озвучені і вимагають зовсім іншого підходу до війни з боку України. Натомість реакція суспільства виявляється подібною до рідкісної фобії — ейсоптрофобії (страх побачити власне відображення у дзеркалі). Суть цієї фобії — у неспроможності подивитися правді у вічі, побачити себе як є, прийняти відповідальність за свої вибори та ідеї.

Автор підкреслює: саме страх зустрітися із самим собою — політичний, соціальний, а зараз і криваво-воєнний — лежить в основі всіх нинішніх панічних настроїв. Адже сучасні ідеї, які так гостро сприймаються, ще зовсім недавно тріумфально підтримувалися й закріпились у політичній поведінці більшості українців. Уникнути правди може хотітись, але втеча від дзеркала не вирішує проблему.

На завершення автор дякує читачам і просить про підтримку своїх онлайн-ресурсів.