Останнім часом в Україні активно обговорюють майбутню угоду із США щодо корисних копалин. Інтрига навколо підписання документа зросла, коли міністр фінансів Сергій Марченко оголосив, що цього тижня угода офіційно підписана не буде. Однак 29 квітня сторони провели перемовини про її зміст.
Передісторія цієї угоди насичена гучними заявами. Американський політик Дональд Трамп звинуватив Україну в затягуванні процесу, водночас з’явилась інформація про вилучення з тексту боргових зобов’язань України перед США. Насправді, більшість допомоги надходила у вигляді грантів, які юридично не є боргом.
Критичні позиції американської сторони стосувалися механізмів управління та контролю над ресурсами, а також вимог щодо можливого виокремлення певних боргів. Проте, за словами експертів, ідея фіксувати боргові зобов’язання у тексті угоди суперечила українській позиції та Конституції. Прем’єр Денис Шмигаль підтвердив, що Україна не визнає подібних зобов’язань.
При цьому угоду розширено на всі енергетичні ресурси: вугілля, газ, нафту. США мають інтерес у розвитку українського видобутку, зокрема сланцевої нафти і газу. Але контроль над безпекою на відповідних територіях залишається викликом.
Принципове питання – власність ресурсів. Законодавство України визначає, що надра належать народу. Щоб здійснювати видобуток, іноземним компаніям потрібні ліцензії та сплата рентних платежів, а власність на самі копалини не переходить інвестору.
Американська сторона прагне реєструвати фонд управління ресурсами у штаті Делавер для максимального уникнення корупції та контролю за фінансами. Управління фондом буде здійснюватися здебільшого США, а права української сторони в цьому процесі обмежені.
Уточнення деталей – зокрема участі американського капіталу, форми допомоги чи інвестицій – залишаються питанням наступних перемовин. Угода може стати важливим джерелом інвестицій, відновлення та оборони для України.