Останнім часом зростає обурення через діяльність спецпосланця Трампа Стіва Віткова, чий підхід до міжнародної дипломатії викликає подив навіть серед власної адміністрації. Колишній юрист і забудовник, він став довіреним уповноваженим Трампа після знайомства у 80-х роках.
Вітков отримав ключові ролі у мирних переговорах з Ізраїлем, ХАМАС і навіть у спробах обговорення ядерної угоди з Іраном. Однак його відсутність досвіду та ігнорування дипломатичних протоколів регулярно призводять до провалів. Так, під час місії на Близькому Сході Вітков намагався продовжити перемир’я між Ізраїлем і ХАМАС. Після початкового успіху нова угода зірвалася—умови були раптово змінені, а американську сторону поставили перед новим ультиматумом. Сам Вітков визнав, що американців тоді просто обманули.
Його стиль перемовин із Москваю та Іраном різко критикують союзники США — Вітков часто іде на зустрічі без команди, інколи використовує перекладачів кремлівської сторони замість власних, що є серйозним порушенням протоколу.
Окремо варто згадати переговори щодо України. Хоча Вітков мав повноваження вести діалог із Москвою, з представниками Києва він практично не працював. Це призвело до непорозумінь і скандалів, зокрема, коли пропозицію Трампа щодо Криму було сприйнято у Києві як зраду.
Аналітики і навіть радники Трампа вважають, що основна його проблема — це схильність повторювати кремлівські наративи. В інтерв’ю він транслював тези Москви про анексію українських регіонів, ігноруючи історичний контекст і факти репресій. Дипломатичне середовище США закликає залучати до важливих місій більш компетентних фахівців.
Переговори щодо іранської ядерної угоди під керівництвом Віткова наразилися на жорстку експертну критику, адже Іран зберігає інфраструктуру і затягує час, а ізраїльська сторона відверто не довіряє таким перемовинам. Експерти наголошують: США ризикують втратити вплив через дилетантство своїх представників.
На думку багатьох, діяльність Віткова стала символом некомпетентності команди Трампа у зовнішній політиці. Призначення неспеціалістів на критичні позиції у переговорах із глобальними наслідками підриває авторитет США та дає фору опонентам. Суспільство сподівається на швидке вирішення цієї "кадрової катастрофи" й появу більш професійних дипломатів, здатних захищати національні інтереси США на міжнародній арені.