Вітаю, шановні глядачі. Довгий час великі гравці на геополітичній арені були згодні, що поширення ядерної зброї серед інших країн є неприйнятним і навіть є табу. Проте останні тенденції показують, що ця догма знаходиться під скепсисом, і велика кількість країн серйозно підіймає це маленьке питаннячко.
Під час Холодної війни США та СРСР були згодні принаймні в одному: розповсюдження ядерної зброї становило загрозу для всіх. Наприклад, президент США Джон Кеннеді, занепокоєний перспективою глобальної гонки ядерних озброєнь, оцінював переговори, що привели до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ця угода обмежила кількість ядерних держав і досі залишається основою глобальної стабільності.
США стримували поширення ядерної зброї, надаючи союзникам гарантії безпеки. Але за президентства Дональда Трампа довіра до США похитнулась. Його політика щодо Москви та НАТО змусила союзників, таких як Німеччина, Польща, Південна Корея та Японія, розглядати можливість власних ядерних програм.
Фактор Трампа посилив дискусії серед союзників США про необхідність мати власну ядерну зброю через ненадійність Вашингтона. Наразі договір про нерозповсюдження ядерної зброї обмежує офіційних ядерних держав до п'яти: США, Росії, Китаю, Франції та Великобританії. Водночас Індія, Ізраїль, Пакистан і Північна Корея мають ядерну зброю, хоча не всі вони підписали цей договір.
Повернення Трампа до влади загострило питання про майбутнє даного договору. Якщо договір втратить силу, кількість ядерних держав може зрости, що збільшить загрозу для глобального миру. Союзники США, як і раніше, сумнівалися в гарантіях Вашингтона. Франція створила власну ядерну програму через недовіру до США, Китай — через розрив із СРСР у 60-х.
Нині Німеччина проводить дискусії про можливість ядерного обміну з боку Великобританії та Франції. Ці дискусії викликали безпрецедентну реакцію, особливо серед експертів та політиків у Німеччині. Міністр оборони Борис Ріус вважає таку дискусію непотрібною, але деякі чиновники розглядають можливість створення власного ядерного потенціалу.
Польська партія "Право і справедливість" також активно обговорює питання ядерного арсеналу, пропонуючи створення власної програми або угоду про розподіл ядерної зброї з Францією. Південнокорейські політики не виключають можливості створення власної ядерної зброї під впливом загроз з боку Північної Кореї та незахищеності перед союзником — США.
Японія, маючи історичну травму від атомного бомбардування, вважала ядерну зброю табу. Проте ситуація змінилася, і нині країна сумнівається в надійності ядерного захисту США. При цьому Японія має значні запаси плутонію для створення ядерних боєголовок, хоча питання включення ядерної зброї у свій арсенал залишається об'єктом серйозних обговорень.
Обговорення ядерної зброї в Україні може стати актуальним, якщо інші країни почнуть озброюватись ядерними боєголовками. Це означатиме, що світова безпека руйнується, і Україні доведеться розглянути можливість участі у ядерному озброєнні. Проте питання ресурсів та фінансування стає пріоритетним у цьому питанні.
Ядерні обговорення у світі набирають обертів, роблячи світ дедалі більш вразливим до нових загроз. Ці питання безпеки потребують серйозного міжнародного діалогу та певної консолідації зусиль для запобігання глобальним катастрофам.