Дональд Трамп у недавній заяві натякнув на більшу близькість позицій США до однієї зі сторін війни в Україні, не уточнивши, йдеться про Україну чи Росію. Проте експерти вважають, що логіка й риторика Трампа свідчать про схильність до реалістичного, а часом і цинічного підходу до оцінки ситуації, де ініціатива все ще часто перебуває на боці Росії.
У підсумку американська позиція щодо війни — з акцентом на припинення бойових дій, незалежно від так званих виграшних позицій для України. Трамп традиційно прямо висловлюється, заявляючи, що для США вже головне «якось завершити» війну, навіть не ставлячи Україні амбіційних цілей.
Серед іншого, останні тижні не принесли відчутного прогресу у переговорному процесі. США демонструють втомленість конфліктом та шукають способи поставити у ньому крапку. Однак ухвалення нової угоди між Україною та США щодо корисних копалин, попри її, насамперед, економічний зміст, має і прихований безпековий ефект — факт офіційної присутності американських інвестицій у зоні бойових дій суттєво насторожує Кремль.
Москва реагує публічною тривогою через можливе стратегічне зближення Києва з Вашингтоном, а прес-секретар Росії заявив про бажання зустрічі Путіна з Трампом. В аналітичному колі небезпеку для Росії від цієї угоди вбачають саме у посиленні співпраці України з Заходом.
Не обійшлося і без обговорення внутрішньоукраїнських чвар: новий скандал довкола блогерки Анни Алхім, котра демонстративно відмовилася виконувати українську пісню та зневажливо висловилася на адресу критиків, викликав гостру реакцію у суспільстві. Експерти вважають це відлунням цілого тренду толерування російськомовної культури, що має глибоке історичне коріння і лишається гострим питанням для країни навіть на четвертому році повномасштабної війни.
Отже, ситуація навколо війни, міжнародних угод і соціальних конфліктів залишається складною, нагадуючи про незавершені уроки та виклики для української ідентичності.