Сьогодні турецькі медіа повідомили про потенційне повернення Реджепа Таїпа Ердогана до ролі посередника в переговорах між Україною та Росією. За даними ЗМІ, після телефонної розмови 5 травня між Дональдом Трампом та Ердоганом, турецький президент нібито погодився взяти участь як посередник. Це не перший досвід Анкари в такій ролі — у 2022 році Ердоган уже виступав модератором діалогу у Стамбулі на початку російського вторгнення.
Туреччина традиційно бере участь у різних раундах переговорів, пропонуючи свій майданчик і відіграючи активну роль у вирішенні гуманітарних, продовольчих і безпекових питань. Прикладами таких успішних кейсів стали зернові угоди та звільнення українських полонених з Азовсталі.
Зараз Анкара претендує не лише на технічну, а й на проактивну функцію, отримавши, за повідомленнями ЗМІ, мандат від Трампа. США відчувають, що не здатні швидко досягти очікуваних результатів, тому Туреччині віддають рутинні переговорні функції. Ердоган володіє зв’язками з ключовими особами у Москві та Києві, а також має досвід взаємодії з ЄС, що робить його більш прийнятним переговорником для європейців, ніж той самий Трамп.
Такий сценарій передбачає складний багатораундовий процес, що розбивається на вузькі питання й поступове досягнення проміжних результатів. Для Ердогана важливий не стільки миттєвий, скільки кроковий прогрес, що дозволяє йому демонструвати успіх як на міжнародній арені, так і для внутрішньої аудиторії.
Однак турецьке посередництво не є для України однозначно вигідним. На думку оглядачів, Анкара завжди виступає з огляду на власні національні інтереси, і її роль навряд чи зміцнить переговорні позиції Києва. До того ж турецька дипломатія часто вкладає у домовленості додаткові умови, які можуть бути вигідними саме Туреччині. Це ставить Україну перед новими викликами складної і багатогранної дипломатичної гри.