Днями Джозеф Байден заявив, що не слід погоджуватися на жодне перемир'я, підкресливши необхідність більшої військової підтримки України. Це викликало риторичне питання: чому США не надали достатньої допомоги на ранньому етапі, щоб Україна могла відвоювати території та уникнути «заморозки» конфлікту? Водночас виникає питання про підхід Дональда Трампа до подальшої допомоги, адже останнім часом з'явилися сигнали, що військова підтримка може бути надана лише за гроші.
На практиці Україна нині отримує техніку та боєприпаси, що були замовлені ще в 2022–2023 роках. Виробництво йде повільно через бюрократичні та виробничі процеси у США. Важливо, що далекобійні ракети з дальністю понад 300 км (як-от Tomahawk) передавати не можуть через міжнародні зобов'язання, натомість надходять ракети типу ATACMS (300 км), Storm Shadow (250 км). Перемовини щодо Taurus тривають, і Україна може отримати лише експортний варіант з дальністю до 299 км.
Щодо літаків F-16, ситуація виглядає таким чином: кількість переданих літаків залежить від кількості підготовлених українських пілотів. Була ідея залучати іноземних пілотів-пенсіонерів з країн, які експлуатують ці літаки, втім політичної згоди США на це не було. Можливо, за нової адміністрації це питання буде переглянуте.
Окрема проблема — мотивація іноземних пілотів: більшість прагне повітряних боїв, а не виконання бомбардувальних завдань, до того ж існує клуб «асів» — пілотів, що знищили більше п’яти цілей у повітрі, що є престижним у професійному середовищі.
Коментуючи заяви Трампа про «три дні перемир'я», аналітики скептично ставляться до реальних кроків з боку Росії щодо зупинки війни. Поки що даних про реальні мирні домовленості немає — йдеться лише про спроби демонструвати кроки до миру, що в реальності мало впливають на ситуацію.