Під час нічного брифінгу у Кремлі президент Росії Володимир Путін відмовився від пропозиції припинення вогню, що її підтримали лідери Великої Британії, Франції, Німеччини, Польщі, України та США. Натомість Путін запропонував уже 15 травня відновити російсько-українські переговори в Стамбулі, а також звернувся до президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана з проханням надати майданчик для зустрічі делегацій.
Путін наголосив, що під час цих переговорів можна обговорювати і питання припинення вогню в російсько-українській війні. Водночас він відмовився вести мову про перемир’я зараз, демонструючи небажання зупинити бойові дії.
Склалося два підходи до врегулювання війни. Перший — ініціатива екс-президента США Дональда Трампа, яку підтримують і європейські лідери, та Київ: спершу припинити вогонь, а потім вести мирні переговори. Другий — підхід Путіна: перемови вести вже на тлі триваючих бойових дій. Саме такий сценарій відбувався в перші місяці війни, коли США за посередництва Трампа проводили консультації з РФ, а воєнні дії посилювалися.
Зараз російська влада знову шантажує Україну та Захід погрозами великих атак, зокрема нещодавнім закриттям повітряного простору над Капустяним яром 12–13 травня. Тиском на переговори Путін намагається втягнути США й утвердити свій вплив, затягуючи процес ухвалення рішень.
Доля ситуації тепер залежить від реакції Вашингтона та європейських країн. Якщо російський президент не припинить бойові дії та не погодиться на мирні перемови, США й ЄС готові запровадити нові жорсткі санкції. Їхній вплив може стати вирішальним стимулом для Путіна зупинити агресію проти України. Водночас, якщо санкції відкладуть і Захід погодиться на діалог на умовах Москви, це лише розв’яже руки Кремлю для подальших вимог до Києва.
Показово, що під час брифінгу Путін уперше відкрито назвав події «війною», а не «спецоперацією», спростувавши пропагандистський міф, який роками був догмою російської влади.
Надалі все вирішуватиме єдність Заходу та подальша підтримка України, у тому числі військова. Запровадження нових санкцій стане свідченням солідарності, а компроміс з агресором — потуранням війні.