У свіжому аналізі міжнародних процесів обговорюється роль Китаю у війні між Росією та Україною, а також у трикутнику відносин між Пекіном, Москвою та Вашингтоном. Китай, за словами експерта, може впливати на сторони дипломатичними сигналами — закликаючи утриматися від атак на Москву у відповідь на можливі обмеження ударів по Києву. Подібні сигнали надходять як від Пекіна, так і від Вашингтона.
Водночас Китай не робить публічних заяв щодо підтримки тієї чи іншої сторони, але здатен виступати посередником для передачі таких послань у закритому форматі. Україна, уникаючи дій, які ставлять під загрозу лідера Китаю, очікує взаємних кроків щодо безпеки з боку Росії.
Зараз переговорний процес ускладнюється протистоянням між США і Китаєм, що супроводжується економічною конкуренцією й торговельними війнами. Візит Сі Цзіньпіна до Москви, ймовірно, має на меті окреслити «червоні лінії» для російського керівництва щодо допустимих компромісів з американцями. Китай зацікавлений у збереженні власних стратегічних позицій — як у переговорах, так і в доступі до стратегічних ресурсів, наприклад, рідкоземельних металів.
Серед потенційних домовленостей можливі обмеження ударів між Києвом і Москвою в обмін на збереження певних інтересів Китаю. Водночас Пекін може обіцяти Росії розширення економічної та навіть військової співпраці (хоча й без прямої військової підтримки), якщо Кремль буде дотримуватися встановлених меж у стосунках із США.
Завершення війни в Україні наразі не є ключовим пріоритетом для Китаю — швидше, для Пекіна важливо уникнути ескалації та збереження власних впливів у регіоні. Однак, якщо з’явиться шанс для компромісу та припинення бойових дій, Китай не стане цьому перешкоджати.
Очікується, що після 9 травня переговорний процес може отримати нові імпульси, а розстановка сил у діалозі між лідерами Росії, Китаю та США може змінитися. Подальші події обіцяють бути непередбачуваними й доволі цікавими для світової спільноти.