У рамках програми було детально обговорено цьогорічні паради так званого «победобесія» у Росії. Парадоксально, але масштаби пропаганди значно збільшилися—інформація, фото й відео з парадів у великих та малих містах буквально заполонили російські Telegram-канали. Атмосфера святкування суттєво змінилася порівняно з радянськими часами, хоча активна пропаганда тоді також була присутньою. Сьогодні ж паради організовують навіть у дитсадках, школах та університетах, аби максимально просочити суспільство ідеологією перемоги.
Вдалим прикладом стає онлайн-парад «Безсмертного полку» в Липецькій області—люди демонстрували фотографії родичів просто у відеоконференціях. Подібна демонстративна масовість виглядає вже не як святкування, а радше як спроба нав’язати державну ідеологію. Водночас, у порівнянні з попередніми роками, навіть серед переконаних прихильників російського режиму відчутний спад ентузіазму — багато хто відзначає відсутність святкового настрою та по-справжньому відчутного патріотизму.
Що стосується гостей параду, цьогоріч на Червону площу прибули лідери кількох держав, з яких особливо відзначився Сі Цзіньпін, який продемонстрував символічну підтримку, одягнувши «колорадську» стрічку. Проте більшість гостей залишилися в тіні, а деякі лідери, як, наприклад, президент Азербайджану, навіть не приїхали, посилаючись на внутрішні обставини.
Парад, вочевидь, мав на меті не лише мобілізацію російського суспільства через масову пропаганду, а й демонстрацію єдності перед іноземними гостями. Втім, реакції різнилися, а сам захід виглядав значно менш пафосно, ніж у попередні роки. Коментатори підкреслили, що це свідчить про політичну кризу в Росії та втрату колишнього запалу. Цілком можливо, що, досягнувши апогею у «тотальній» пропаганді, російська влада більше не матиме куди посилювати культ перемоги — і країна або зіткнеться з новим спадом, або з внутрішнім спротивом населення.