В ефірі програми «Аристократія» Віталій Портніков і Орест Дроздов обговорили найактуальніші події на дипломатичному фронті війни між Росією та Україною. Зокрема, йшлося про нещодавню ініціативу лідерів кількох європейських країн, які разом із президентом України підтримали план президента США Трампа щодо 30-денного перемирʼя. Однак Володимир Путін одразу відкинув цю пропозицію, чим, на думку Портнікова, фактично демонстрував пріоритети Росії: підтримку військових дій та збереження діалогу із США.
Портніков підкреслює, що для Путіна ключове — зберігати власну вагу на міжнародній сцені, підтримуючи відносини із Трампом як із важливим партнером, а також із Китаєм. Водночас, відмова РФ від перемирʼя посилює позицію європейських країн щодо запровадження нових санкцій. Америка ж, на думку політичного оглядача, перебуває у складній позиції: Трамп не бажає конфронтації з Путіним, але й не може допустити власної політичної слабкості.
Однією з головних тез ефіру стало твердження, що дипломатичні ініціативи і санкції не є вирішальними: сучасна світова економіка, зокрема співпраця РФ із Китаєм та Індією, дозволяє Росії обходити багато західних санкцій. Портніков наголошує, що всі переговорні процеси, які вела Росія з Україною з 2014 року, були націлені не на вичерпання конфлікту, а на створення пасток, дестабілізацію супротивника та продовження війни.
У розмові також зачіпались питання ролі Китаю, ймовірних політичних змін у країнах ЄС, загроз посилення ультраправих рухів, а також наслідків політично-економічної ізоляції України у разі переорієнтації європейських урядів на діалог із Москвою. Гості погоджуються: швидкого миру не варто очікувати, а бажання Росії продовжувати війну нині переважає над готовністю до компромісу. Європа, у свою чергу, утримує підтримку України передусім для забезпечення власної безпеки та збереження впливу США на регіон.
Підсумовуючи, Портніков зазначає, що вирішальними для подальшого ходу війни залишаються економічна ситуація в РФ та особисті амбіції Путіна. Переговорний процес можливий, лише якщо Москва відчує вичерпання своїх ресурсів або з’явиться стратегічна зацікавленість у новому проєкті. Україна ж має щонайменше зберігати підтримку США та ЄС для стримування російського наступу.