З останніми подіями і заявами з Вашингтону стало зрозуміло, що союз між США та Росією практично неможливий. Зокрема, рішення Трампа відзначати День Перемоги 8 травня остаточно показало, що США не виступають союзниками Росії. Водночас наратив про можливість їхньої співпраці регулярно піднімається як у експертному середовищі, так і в політичних обговореннях, проте він не має під собою реальних підстав.
Значимою є і заява Трампа щодо можливості залучення Китаю до переговорного процесу по Україні. Хоча роль Туреччини як посередника поки не можна однозначно оцінити, Китай активно розігрує свою партію, втримуючи баланс інтересів. Президент Туреччини Ердоган за роки повномасштабної війни демонструє дипломатичну гнучкість, підтримуючи водночас і Україну, і співпрацю з Росією.
З іншого боку, Китай навряд чи захотів би виступати виключно як посередник — його стратегічна мета полягає у зміцненні власного впливу на Росію, не беручи відкриту участь у конфлікті. Однак повністю підлаштовуватися під американську стратегію він також не буде; ймовірні варіанти партнерства між США та Китаєм щодо ослаблення Росії залишаються предметом політичних консультацій.
Наближається 10 травня, коли закінчується умовне перемир’я. Від Путіна очікують чітку відповідь на пропозицію 30-денного перемир’я, що стало темою розмови між Зеленським і Трампом. Вашингтон поки що підтримує позицію України й очікує конкретної реакції від Кремля. У Путіна є нескладний вибір: погоджуватися на перемир’я чи відмовлятися — обидва варіанти несуть політичні ризики.
Зараз ситуація залишається хиткою, але Україна має шанс втримати увагу США та їхню підтримку. Визначальними чинниками подальших подій залишаються позиції Китаю, Туреччини, КНДР і, передусім, Сполучених Штатів Америки.