Журналіст Віталій Портников підбиває підсумки чергового раунду перемовин між Україною та Росією, наголошуючи, що ці переговори взагалі не повинні були відбутися. Їхній справжній зміст полягав не у досягненні миру, а у створенні вигідного для РФ політичного фону та зменшенні ризику нових санкцій.
Портников нагадує, що перемовини були фактично нав’язані Україні через тиск Дональда Трампа, який наполягав на відновленні діалогу у Стамбулі. Президенту Зеленському не залишили вибору – відмова від перемовин означала б ігнорування американського впливу. У той же час росіяни скористалися ініціативою, щоб заблокувати можливі санкції, посилаючись на те, що "процес триває".
Путін, вважає Портников, не налаштований приймати рішення про припинення війни. Будь-які контакти на рівні делегацій чи навіть безпосередньо між лідерами, на його думку, не мають вирішального значення – доленосні рішення ухвалює лише господар Кремля.
Основною метою Росії є максимальне послаблення західного тиску, досягнення нових вигідних стратегічних позицій, а не реальний мир. Всі погрози РФ зводяться до вимог виведення ЗСУ з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, і навіть прозвучали заяви щодо Сумщини й Харківщини у разі відмови України. Це – частина стратегії поступового захоплення країни.
Портников порівнює тактику Кремля з діями Гітлера щодо Чехословаччини та звертає увагу на те, що українська пропозиція до прямих перемовин Путіна з Зеленським також була проігнорована. Росія вперто просуває своє бачення – тільки повний відхід України з окупованих територій.
Журналіст також наголошує на особливій ролі Трампа: його бажання організувати особисту зустріч із Путіним гальмує справжній дипломатичний процес, а доки триває цей "театр для одного глядача", серйозні санкції відкладаються. Сам Трамп бачить себе єдиним, хто може довести Кремлю необхідність компромісу, але така позиція дає РФ час та простір для маневру.
Портников підкреслює, що дієвість санкцій, роль Китаю й інших країн глобального півдня, а також внутрішньооборонні спроможності України визначатимуть тривалість та сценарії війни. Перемови Росія використовує, щоб затягувати час і уникати жорстких зовнішніх дій. Справжні результати, за його словами, можливі лише у разі серйозного тиску на РФ.
Відзначається і медійний супровід перемовин: погрози, заяви про "вічну війну" – це не що інше, як психологічний вплив на суспільство. Українцям варто усвідомити стратегічні цілі Росії та бути готовими до затяжної боротьби, а західним лідерам – посилити підтримку й тиск на Кремль.