Останні заяви Сергія Лаврова, в яких він підкреслив, що Кремль «не дозволить тому, що залишиться від України, жити за власними законами або забороняти російську мову», знову підтверджують істинні цілі російської агресії — не лише територіальну окупацію, а й повне знищення української мови, культури, ідентичності.
За думкою експертів, такі заяви демонструють, що політика русифікації зі сторони Росії триває століттями, і навіть без контролю всієї території Росія прагне нав'язати свою мову та культуру шляхом створення «російського світу». Частина українців цей вплив підсвідомо продовжує підтримувати, навіть слухаючи російську музику під час війни чи використовуючи російську мову в повсякденні.
Війна остаточно закрила для багатьох питання культурної приналежності й мови як інструменту колонізації. На думку коментаторів, не має сенсу вступати в дискусії з людьми, які залишаються прихильниками російської ідентичності всупереч війні та агресії. Експерти рекомендують зосередитися на розвитку і якісному зміцненні української ідентичності, а ідеї «русского мира» відкинути як історичний баласт.
Інша частина розмови стосується судової системи, яка, попри політичні зміни, залишається успадкованою з часів Януковича та Кучми і досі перебуває під впливом пострадянських практик, які посилював Андрій Портнов. Поховання ексрадника Януковича Портнова в Києві стає, за словами експертів, своєрідним маркером стану українського суспільства, системи справедливості й необхідності глибоких трансформацій після війни.
Підсумовуючи, основна дискусія точиться навколо зміцнення українського простору — мовного, культурного, громадянського, а також необхідності будувати своє суспільство на якісних засадах, ідучи шляхом еволюційних, але послідовних змін.
