Під час обговорення експерти відзначили: делегації мають брати участь у переговорах навіть тоді, коли перспективи результативності виглядають сумнівно. Важливим є не лише результат, а й сам факт участі задля недопущення звинувачень у небажанні миру. Передбачається, що значних поступок від перемовин найближчим часом очікувати не слід—зокрема, євроамериканські лідери офіційних перемовин не планують, максимум — спостереження збоку, наприклад, з боку Туреччини.
Російська делегація традиційно очолюється особою без явних повноважень, що засвідчує формальний характер процессу. Українська сторона констатує, що мирні ініціативи від Швейцарії, Ватикану та інших гравців залишилися поза реальним діалогом. Паралельно, Росія намагається затягнути процес з метою максимального виснаження української економіки; для самої РФ сценарій економічного виживання теж складний, однак країна має додаткові резерви, зокрема у Фонді національного добробуту, що дозволяє їй триматись на плаву принаймні ще рік.
У 2026 році Україна зіткнеться з браком достатнього макрофінансового фінансування; дефіцит бюджету сягає трильйона гривень, і знаходити ці кошти складно як для України, так і для європейських донорів. Значна частина підтримки 2025 року була забезпечена за рахунок доходів від заморожених російських активів, а на наступний період такі джерела не гарантовані. Суттєве урізання соціальних виплат стане неминучим, якщо нових джерел фінансування не буде знайдено.
У санкційній політиці ЄС і США, по видимому, акценти зміщуються на енергетику і банківський сектор. Пропонується знизити цінову «стелю» на російську нафту до 45 доларів за барель, щоб ускладнити Росії надходження валютної виручки. Також розглядається ембарго на російський скраплений газ, фінансова ізоляція через SWIFT, обмеження на закупівлю урану та посилення санкцій проти найбільших банків РФ. Проте, попри всі дії, Росія знаходить обхідні шляхи розрахунків через золото та торгівлю в національних валютах із Китаєм та Індією.
Висновок експертів: економічний і санкційний тиск є важливими, але недостатніми — вони не є вирішальним фактором для зупинки здатності Росії вести війну. Війна переходить у фазу затяжного економічного протистояння із серйозними викликами для обох сторін та їхніх союзників.
