У Стамбулі відбувся другий раунд перемовин між українською та російською делегаціями. Віталій Портников підкреслює, що діалог, попри зовнішню серйозність, часто виглядає більше як імітація мирного процесу. Українська сторона показує свою готовність до миру перед США, щоб не дати Дональду Трампу приводу згорнути допомогу, а росіяни — створюють для Трампа аргументи не запроваджувати нові санкції проти Росії, демонструючи власну «конструктивність».
Всі ці контакти між Трампом, Путіним, Лавровим, Рубіо та іншими політиками стали дипломатичною перемогою Росії: до приходу Трампа РФ перебувала в дипломатичній ізоляції. Нинішні перемовини дають обом сторонам змогу симулювати прогрес, але реального миру немає, а ізоляція Росії послаблена. Трамп також прагне скасувати економічний тиск на РФ, що додатково підживлює переговорний процес без взаємних поступок.
Реальних домовленостей щодо миру або навіть стійкого припинення вогню сторони не досягли. На столі переважно гуманітарні питання — обмін полоненими та тілами загиблих, повернення депортованих дітей тощо. Росія запропонувала тимчасове локальне перемир'я для збору тіл, Україна поки що вивчає цю пропозицію. Основні позиції незмінні: РФ вимагає залишити окуповані території, Київ наполягає на контролі над суверенними землями.
Політичний аспект сьогоднішніх перемовин — демонструвати сторонньому світу хід діалогу, створюючи видимість «конструктиву», щоб уникнути хвилі нових санкцій та сформувати у США ілюзію збереження прогресу. Зустрічі носять радше формальний, ніж реальний характер, але дозволяють уникати відкритої конфронтації при сильних суперечностях.
Обговорювалися і питання внутрішньої та міжнародної політики: новообраний президент Польщі посилює тенденції до праворадикалізації, що впливає на весь європейський політичний ландшафт. Українці не мають ілюзій щодо спадкоємця Путіна: курс РФ на ліквідацію незалежної України не зміниться при зміні фігури на посаді президента.
Війна в Україні продовжує бути фактором дестабілізації для всієї Європи. Політичні еліти Заходу, попри ризик посилення радикалів, підтримують Україну заради власної стабільності та безпеки. У перспективі війна може тривати довгі роки, змінюючи контури європейської політики і залишаючи Україну у центрі боротьби за власну державність і підтримку світу. Підтримка Збройних сил України та збереження солідарності із західними партнерами залишаються ключовими для майбутнього країни.
