В останні роки Дональд Трамп та його команда дедалі більше акцентують увагу на необхідності змін у структурі споживання та заощаджень у США. Зокрема, Трамп пропонує боротися з глобальними торговими дисбалансами, серед яких — значний торговий дефіцит США та домінування експортоорієнтованих економік, як-от Китай. Його логіка полягає у необхідності, щоб Китай зменшив обсяги виробництва й експорту та більше споживав, що мало б зменшити надлишок товарів, які потрапляють на американський ринок, і відповідно підтримати внутрішнього виробника в США.
Паралельно США, на думку Трампа, мають повертати виробництво на свою територію, створювати робочі місця та знижувати залежність від імпорту. Однак у цьому рівнянні важливий і компонент помірності споживання. Частина економістів та політиків, серед яких радник Трампа Пітер Наварро та віце-президент Джеді Венс, акцентують на тому, що надмірне споживання є слабкістю американської економіки та збільшує залежність від іноземних товарів і капіталу.
У цьому контексті розробляються і заходи щодо стимулювання заощаджень: через підвищення тарифів на імпортні товари зростають ціни, що обмежує споживання, а додаткові податкові обмеження стимулюють накопичення внутрішнього капіталу. При цьому США унікальні своєю позицією міжнародного кредитора, який може позичати у власній валюті, що дає певні переваги, але також створює ризики накопичення зовнішніх боргів.
Стратегічною метою стає скорочення негативної міжнародної інвестиційної позиції, зниження дефіциту поточного рахунку та збільшення внутрішнього багатства. Проте безсистемні або кризові зміни, зауважують аналітики, не вирішать системних проблем, а лише загострять їх. Дискусія про рівень споживання і заощаджень стосується й України, адже в обох країнах є схожі виклики щодо недостатнього накопичення внутрішніх ресурсів.
Економічна політика адміністрації Трампа і надалі викликає суперечки: хтось бачить у ній шлях до відновлення величі Америки, а дехто — загрозу для фінансової стабільності як США, так і світової економічної системи.
