У ніч на 25 червня США здійснили потужну атаку по ядерних об’єктах Ірану у співпраці з Ізраїлем. Американські стратегічні бомбардувальники B2 та підводні човни завдали ударів по Фордоу, Натанс та Ісфахану — ключових точках іранського ядерного потенціалу. За словами Дональда Трампа, всі цілі уражено, екіпажі повернулися без втрат. Застосовано потужні бомби GBU-57 та 30 крилатих ракет «Томагавк».
На цю надзвичайну військову операцію відгукнувся прем’єр Ізраїлю, який подякував США за підтримку та назвав операцію історичною, бачачи в ній «мир через силу». Натомість Іран запевняє, що встиг евакуювати ядерні матеріали до удару, та залишає за собою право на відповідь, включно з ударами по американських базах у регіоні.
Генеральний секретар ООН та європейські лідери закликають до деескалації, побоюючись катастрофічних наслідків для регіону та світу. Росія, спостерігаючи за розвитком подій, поки офіційно не займає чіткої позиції — її вигода в можливому затягуванні війни та ослабленні США, особливо, якщо Китай підтримає Іран.
В Україні ця глобальна ескалація відбувається на тлі нових політичних скандалів та боротьби за вплив у Кабміні. ЗМІ інформують про внутрішні конфлікти, конкуренцію й корупцію в оточенні Зеленського, втечу імовірного кандидата на прем’єра Чернишова та спроби вплинути на нього з боку наближеного до Банкової Міндіча.
Паралельно Лукашенко робить спроби зближення із Заходом — зокрема, звільненням політичних в’язнів та жестами до США, але мотивація та довготривалість цих кроків залишаються під питанням. Для України доля Білорусі є надважливою з огляду на безпекові ризики північного кордону.
Автор підкреслює, що глобальні зміни та дестабілізація, викликані вторгненням США в Іран, переформатовують світовий порядок та впливають на долю України. В умовах посилення зовнішніх і внутрішніх загроз державі потрібна згуртованість, очищення політичного класу та посилення підтримки армії.
