Головна > Міжнародна політика > Візит Кіта Келога до Білорусі: що стоїть за звільненням Сергія Тихановського?


Візит Кіта Келога до Білорусі: що стоїть за звільненням Сергія Тихановського?


Аналіз наслідків візиту спецпосланця Дональда Трампа до Мінська, звільнення Сергія Тихановського та їхнього впливу на білоруську політику й міжнародні відносини.

23 червня Центр громадської аналітики «Вежа» провів розмову із Євгеном Магдою — директором Інституту світової політики, політологом і експертом з білоруського напрямку. Дискусія була присвячена подіям довкола неочікуваного візиту до Мінська спецпосланця Дональда Трампа Кіта Келога, який зустрівся з Олександром Лукашенком, а також не менш несподіваному звільненню опозиціонера Сергія Тихановського.

Як відзначив Євген Магда, оцінювати подібні події слід у комплексі. Останні місяці для Лукашенка стали успішними у контексті придушення опонентів, і звільнення Сергія Тихановського може стати переломним моментом для білоруських демократичних сил. Тихановський, став медійно популярним ще з 2019 року завдяки проекту «Країна для життя»; його арештували під час президентської кампанії 2020 року, після чого було засуджено до 18 років ув’язнення.

Остання хвиля звільнень стосувалася переважно іноземців, але разом з ними вільними стали й кілька білорусів, серед яких і Тихановський. Зустріч Тихановських із пресою одразу викликала неоднозначну реакцію навіть серед противників режиму. Як відзначають спостерігачі, тривала ізоляція Тихановського вплинула як на його зовнішній вигляд, так і на навички комунікації.

Під час прес-конференції Сергій Тихановський наголосив, що не претендує на лідерство у демократичних силах, а також подякував Дональду Трампу й зазначив роль Світлани Тихановської як лідерки білоруської опозиції.

На думку Магди, режим Лукашенка міг звільнити Тихановського з тактичних міркувань, аби внеcти розлад у ряди демократичних сил. Експерт звернув увагу й на те, що візит Келога свідчить про невизначеність позицій адміністрації Трампа щодо війни Росії проти України та ролі Лукашенка на міжнародній арені. Водночас тактика обміну політичних в’язнів на поступки Заходу — відома стратегія мінського режиму.

Захід, і особливо США, демонструють спроби повернути Білорусь у сферу свого впливу. Однак жодної гарантії послаблення санкцій чи кардинальної зміни у відносинах нині немає. Лукашенко залишається залежним від Москви, а його тактика балансу між Росією і Заходом може мати стратегічні ризики для нього самого.

Обговорювалася і ймовірність участі Білорусі в новому переговорному процесі щодо війни Росії та України, але гості зійшлися на думці, що на відміну від 2015 року, Білорусь вже не може розглядатися як нейтральний майданчик через її глибоку інтеграцію з російським військово-промисловим комплексом.

Євген Магда закликав стежити за розвитком ситуації у Білорусі, оскільки багато рішень залишаються закритими для широкого загалу, а політичні маневри Лукашенка та його контакти з західними і російськими офіційними обличчями свідчать про тривалість геополітичної гри навколо цієї країни.