Іран здійснив напад на військову базу США в Сирії, реалізувавши попередні погрози. Атака співпала з візитом іранського міністра закордонних справ до Москви і зустріччю з Володимиром Путіним. Російський президент засудив удар, проте підтримка Ірану звучала досить м'яко.
Відповідь Ірану на американські дії свідчить про розвиток конфлікту. Ще нещодавно Дональд Трамп вагався щодо ескалації, але під тиском ізраїльського лобі дав згоду на силову відповідь, всупереч позиції розвідки.
Ситуація ускладнюється відсутністю політичного рішення стосовно іранського режиму. Попри зростання протестних настроїв у Ірані, режим не має термінових передумов до падіння. Неясно і хто може стати альтернативою владі: навіть опозиційні лідери мають скромну підтримку.
Іран, завдяки своїм ресурсам, може фінансувати переозброєння та організовувати нові атаки, як проти Ізраїлю, так і США. Європейські країни намагаються не втручатися, побоюючись терактів на своїй території, адже Іран має можливості діяти в Європі. Головна мішень наразі — США та Ізраїль.
Американські військові на Близькому Сході, особливо поза Саудівською Аравією, залишаються під загрозою; Ємен навіть оголосив США війну та попередив про удари по їхніх кораблях.
Аналітики відзначають, що можливе розширення конфлікту призведе до збільшення втрат і військових операцій. Для США нова «близькосхідна кампанія» може повторити сценарій Афганістану з великими жертвами.
Для України негативним сценарієм може стати зміщення уваги й допомоги Заходу на конфлікт з Іраном, що послабить підтримку у боротьбі з Росією. Зростання цін на нафту також вигідне для РФ, ускладнюючи ситуацію для України.
Поки Європа прагне зберігати нейтралітет, офіційно підтримуючи США, але не виявляючи бажання втручатися військово, а Трамп навряд чи розпочне масштабну наземну операцію. Проте подальша ескалація може змінити розклад сил і поставити Україну у невигідне положення, якщо міжнародна підтримка зменшиться.
