Європейські країни наразі обережно підходять до стосунків зі США, розуміючи, що повністю покладатися на американську підтримку вже не можна. Від початку весни стає очевидно: у європейців із Вашингтоном різні підходи щодо війни в Україні, але наразі відверто відмовитись від співпраці вони не готові. Країни-члени ЄС активно "тягнуть час", публічно демонструючи єдність, зокрема для утримання позиції перед Москвою та недопуску розколу у західному таборі.
Великобританія, Франція, Німеччина та Швеція вже переглядають власні оборонні програми та бюджети, готують модернізацію авіації й жорсткі вимоги щодо F-35. В Європі не відкидають, що американські технології можуть виявитися непридатними при зміні політичного клімату в США.
Ще однією ключовою ознакою є дистанціювання країн ЄС від близькосхідного конфлікту між Іраном та Ізраїлем, акцентуючи: питання безпеки на цій осі не європейська справа. Водночас, потенційна загроза терактів викликає у європейських столицях побоювання і змушує формулювати окрему політику.
Україна правильно робить, що веде пряму співпрацю з окремими країнами Заходу поза великими міжнародними платформами. Саме двосторонні переговори з головними акторами (Німеччиною, Великобританією, Францією) можуть принести швидкі та прагматичні рішення. Зокрема, новий пакет допомоги від Німеччини на суму 1,9 млрд євро свідчить про стратегічну роль цієї країни для Києва.
Важливо й долучення України до Joint Expeditionary Forces – альянсу Великої Британії та скандинавських країн. Його фінансування стрімко зростає, а самі учасники активно впроваджують свою політику безпеки. Особливо значущою є роль Фінляндії, Швеції, Норвегії, Нідерландів та Великобританії.
Витрати на безпекові структури Європи невпинно зростають – бюджет штаб-квартири НАТО сягнув 2,5 млрд доларів США на рік. Така тенденція демонструє: країни готуються до довготривалого протистояння, інвестуючи у незалежні військові та політичні можливості.
Водночас, майбутнє діалогу між США та Росією залишається непередбачуваним. На думку експертів, поки Росія має просування на фронті, Москва не зацікавлена у переговорах. Як тільки ситуація зміниться, можливі швидкі зрушення, але вирішальні домовленості будуть досягатися у форматі прямого діалогу між США і Росією, а вже потім за участі України.
Загалом, європейська стратегія зараз полягає у гнучкості, розбудові прямих міждержавних альянсів та готовності діяти незалежно в умовах імовірних геополітичних змін.
