В останні дні у відносинах між Росією та Азербайджаном спостерігається нова хвиля напруги. Після випадку зі смертю двох азербайджанців під час затримання російськими силовиками, що супроводжувалося різноманітними версіями причин, у відповідь в Азербайджані почали затримувати громадян Росії, включаючи журналістів.
Експерти підкреслюють: ескалація не випадкова, і її можливо пов’язати не лише із цим інцидентом, а й із накопиченими претензіями – зокрема, відсутністю повноцінних вибачень за збиття азербайджанського літака у Чечні, а також негативною пропагандою проти Алієва у російських ЗМІ.
Додатковим подразником стала військова співпраця Азербайджану з НАТО, яка посилилась останніми тижнями та висвітлюється публічно, що сприймається Росією вкрай негативно. Баку прагне не вступу, а широкої співпраці з Альянсом, що сигналізує про ймовірний геополітичний розворот.
Останні арешти, як зазначають аналітики, мають показовий характер із ксенофобським забарвленням, а російське керівництво йде на свідому ескалацію з метою тиску на Азербайджан. Це вписується у ширший тренд, коли Росія позбувається партнерів через жорсткі дії — подібне вже було у випадку з Таджикистаном, Іраном та Вірменією.
Нинішня напруга може призвести до серйозних економічних втрат для Росії, зокрема через припинення реекспорту підсанкційної продукції через Азербайджан. Також під загрозою проект "Північ-Південь" із Іраном, де Баку відіграє ключову роль.
В експертному середовищі порівнюють нинішню політику Кремля із самостріляниною в ногу: Росія ризикує втратити ще одного критично важливого економічного та геополітичного гравця в регіоні. На цьому тлі Азербайджан, відчувши підтримку з боку НАТО та успіх у Карабаху, впевненіше обстоює власні інтереси.
Погіршення російсько-азербайджанських відносин може загрожувати енергетичній безпеці регіону: Азербайджан щороку постачає десятки мільярдів кубометрів газу. Будь-яка ескалація чи удар по видобутку негайно вплине на ціни енергоносіїв.
У підсумку поточний конфлікт — яскравий приклад того, як прокремлівська тактика залякування і ескалації лише посилює ізоляцію Росії, при цьому мотивуючи національні меншини до опору та погіршуючи стосунки з колишніми партнерами.
