Велика Британія, одна з найстаріших демократій світу, останнім часом зіткнулася зі значною суспільною кризою довіри. Причиною цього стало оприлюднення низки незалежних розслідувань, що показали систематичне ігнорування владою фактів сексуальної експлуатації дітей протягом десятиліть.
Початок розголосу проблеми можна віднести до 90-х, коли з’явилася інформація про зґвалтування дітей таксистами — часто мігрантами. Проте навіть після розслідувань влада та поліція не бажали чи не наважувались реагувати, частково через страх бути звинуваченими в расизмі. Такі випадки набирали масштабів у містах на півночі Англії, де мережі банд змушували неповнолітніх до сексуальних контактів, використовуючи насилля та психологічний тиск.
Журналісти, зокрема Дуглас Мюррей, і політики неодноразово сигналізували про проблему. Втім, перші спроби вивчити питання зустрічали спротив; борці з педофілією часто піддавалися суспільному остракізму. У багатьох розслідуваннях і звітах, включно з дослідженням під керівництвом баронеси Кейсі, підтверджена масовість і видимість проблеми. Оціночно, щороку в Британії близько півмільйона дітей можуть ставати жертвами подібних злочинів.
Часто дітей-жертв звинувачували або ігнорували, а спроби батьків захистити їх закінчувалися арештами самих батьків. Багато випадків злочинів закривали або перекваліфікували на менш тяжкі. Доведено, що правоохоронні органи та місцеве самоврядування прикривали чи ігнорували проблему, побоюючись расових скандалів. За даними розслідувань у Ротерхемі, Телфорді, Рочдейлі — сотні й тисячі дітей стали жертвами експлуатації. Офіційна статистика непевна, але масштаби вражають.
Поширення цих фактів призвело до зростання популярності радикальних правих партій, які відкрито піднімають наболілі питання. Традиційні політичні сили втратили довіру частини суспільства. Автор матеріалу наголошує: повага до верховенства права та однаковість його застосування до всіх — ключ для подолання кризи. Інакше розчарування громадян та радикалізація суспільства неминучі.
