Колишній міністр транспорту та ексгубернатор Курської області Росії Роман Старовойт був знайдений мертвим у власному автомобілі невдовзі після того, як з’явилась інформація про його звільнення указом президента РФ. Водночас обставини смерті викликають підозри: говориться, що Роман помер ще до публічного оголошення указу, можливо, в ніч із суботи на неділю, хоча офіційний документ з’явився лише у понеділок.
Постає питання: чи був це суїцид, чи змусили Старовойта піти з життя через знання про власне звільнення і розслідування навколо корупційних схем? Чому російський президент підписував відставку вже померлого чиновника?
Ця історія висвітлює мафіозну природу російської влади, де рішення ухвалюються за кримінальними звичаями. Старовойт керував регіоном, у якому офіційно мали будувати фортифікації для зупинки українських військ. Хоча кошти на будівництво виділялися, насправді укріплення не зводили. Більша частина грошей осідала в кишенях чиновників і прямувала до Москви, включно з вищим керівництвом Росії.
Виявилося, що лише після прориву ЗСУ на територію Курської області та короткочасного контролю над містом Суджа було відкрито розслідування про розкрадання бюджетних коштів. Перших свідків, включно з наступником Старовойта Андрієм Смирновим, почали швидко прибирати або арештовувати. Його могли використовувати для отримання свідчень проти Старовойта, щоб перекласти вину за невиконання оборонних завдань.
Головна небезпека для федеральної влади полягала у можливості розкриття участі центральних чиновників у розкраданні грошей. Саме для цього, ймовірно, Старовойта або вбили, або змусили до суїциду, щоб перервати ланцюг свідків. Цю ситуацію російські еліти використали для самозбагачення, нехтування питаннями реальної безпеки навіть у прикордонних регіонах.
Смерть Старовойта — свідчення мафіозного функціонування російської влади, де відсутність фортифікацій виправдовується простою економічною вигодою чиновників і наслідуванням законів кримінального світу.
