У нещодавній розмові експерти обговорили зміни у політичному балансі на Південному Кавказі. Основний акцент було зроблено на ролі Туреччини в регіоні, її підтримці Азербайджану та поступовому зменшенні впливу Росії.
Визначальною подією стала Карабахська війна, в якій Азербайджан здобув перемогу за підтримки Туреччини. Це, за словами експертів, стало початком втрати Росією контролю над регіоном. Туреччина сьогодні не лише підтримує Азербайджан, а й виступає посередником у його відносинах з Вірменією. Експерти прогнозують, що Грузія також змушена буде орієнтуватися на Анкару, з огляду на економічні інтереси й турецький бізнес у своїй країні.
У регіоні активно розширюється співпраця між Туреччиною, Азербайджаном, Казахстаном та Узбекистаном. Є перспективи створення енергетичного коридору, що змінить логістику і вплине на європейську енергополітику вже у найближчі роки.
Росія, на думку експертів, неправильно інтерпретувала наслідки конфлікту. Кремль намагається впливати на ситуацію через діаспору, але це лише посилило опір з боку Азербайджану. Вірменія ж готується до підписання мирного договору, що дозволить їй уникнути "географічного тупика" й переорієнтуватись на співпрацю із Заходом.
У той самий час російська військова присутність у Вірменії розглядається радше як спроба зберегти залишки впливу. Однак, за новими домовленостями, контролювати процеси на кордоні російські прикордонники не будуть. Важливим чинником лишається й енергетична співпраця — зокрема "сірі" потоки вуглеводнів через Азербайджан до Туреччини й Європи.
Завдяки успіху Азербайджану та послабленню Росії, Туреччина зміцнює позиції не лише на Кавказі, а й у тюркських країнах Центральної Азії. Відтепер країни регіону намагатимуться балансувати між Китаєм, Росією та Туреччиною. Центральноазійські держави стають важливим об'єктом впливу для нових геополітичних гравців.
На тлі загального ослаблення Росії, Путін не має важелів для серйозного впливу на регіон, а традиційні санкції не становлять великої загрози для економіки Азербайджану.
