У Римі 10-11 липня проходить четверта міжнародна конференція з відновлення України, яка об’єднує представників урядів, міжнародних організацій та фінансових установ для формування стратегій підтримки нашої держави. Подія відзначається напруженою атмосферою через затяжний характер війни й економічну невизначеність, що загострює питання фінансування як безпосередньої підтримки, так і майбутнього відновлення.
Початкові очікування щодо швидкого завершення війни не справдилися — захід фактично трансформувався з інвестиційного форуму у платформу для вирішення нагальних питань виживання країни: як покрити бюджетний дефіцит, підсилити військову допомогу, знайти ресурси для ремонту інфраструктури. На цей рік ще зберігається баланс надходжень, однак вже наступного року мінімальна потреба України у фінансуванні оцінюється в 19-50 мільярдів доларів.
На конференції домінують дві теми: економічна підтримка під час війни та швидке використання заморожених російських активів. Раніше ці активи розглядалися як резерв для повоєнного відновлення, тепер же їх планують задіяти вже найближчим часом. Обговорюється також співпраця з європейськими партнерами для збільшення постачання американської зброї. Німеччина вже дала попередню згоду, однак залишаються численні організаційні та юридичні питання.
Важливу роль відіграють неформальні переговори: зустрічі президента Зеленського, українських урядовців із представниками США та країн Європи, дискусії щодо персональних та кадрових змін у владі. У конференції бере участь велика кількість чинних і колишніх політиків, що підкреслює можливість змін в уряді та внутрішньополітичні перестановки.
Експерти відзначають, що навіть попри зниження очікувань щодо швидких рішень та невизначеність завершення війни, такі майданчики важливі для міжнародної координації, залучення нових партнерів (серед яких зацікавлені не лише європейські країни, а й Китай та Індія), а також для забезпечення умов швидкого старту відновлення відразу після зміни обставин на фронті. Паралельно обговорюються питання санкцій проти Росії, зокрема складнощі їхнього розширення у ЄС, а також шляхи компенсації втрат через відмову окремих приватних інвесторів.
Підсумовуючи, сучасна римська конференція переходить від абстрактних планів до вирішення конкретних економічних викликів, де ключову роль відіграє міжнародна співпраця та кулуарні домовленості.
