Коментуючи можливі зміни у підході європейських країн до військової допомоги Україні через ініціативу Дональда Трампа, експерт виділяє три основні групи держав. Перша — такі країни, як Франція і Чехія, які самостійно підтримують Україну, не залучаючись до американських фінансових програм, захищаючи власних виробників та виходячи з внутрішніх економічних інтересів.
Друга група — країни з внутрішньополітичними суперечностями, наприклад, Австрія. В них уряд підтримує Україну, але через значну опозицію офіційно виділяє кошти не напряму, а через міжнародні фонди як-от НАТО, уникаючи політичних конфліктів.
Третя група — ті, які готові забезпечувати фінансування відкрито. Проте у багатьох європейських столицях готуються до серпневих переговорів між ЄС та США щодо можливого завершення відстрочки для введення нових мит, що створює додаткову нестабільність. За словами експерта, Європа реагує повільно, і єдність навколо допомоги Україні залишається проблемною.
Окремо вказується на відсутність несподіванки у заяві Трампа: європейські лідери були поінформовані про його позицію, але ЄС традиційно реагує інерційно. Експерт наголошує на необхідності постійної дипломатичної роботи з українського боку.
Щодо ситуації у Кремлі, експерт заперечує швидкі зміни влади, але відзначає значні трансформації у внутрішньому устрої Росії. Зокрема, відбувається звуження можливостей для політичних еліт через фінансові проблеми та масштабну націоналізацію підприємств. Нова реформа суттєво розширює строки давності для кримінальних справ, що посилює тиск на чиновників усіх рівнів. Коло так званих «недоторканних» різко скорочується до вузького оточення Путіна. В такій обстановці російські еліти, хоча і не бачать реального транзиту влади, але живуть у процесі його очікування, що породжує турбулентність та невпевненість.
Дослідження аналітичного центру, яке згадує експерт, стосується саме аналізу цієї «логіки транзиту влади» та основних груп впливу всередині РФ, а не прогнозів щодо швидкої зміни влади.
