18-й пакет санкцій Європейського Союзу, ухвалений 18 липня 2025 року, став важливим кроком у системному посиленні економічного тиску на росію. Головна мета — обмеження енергетичних доходів рф та ускладнення доступу до міжнародних фінансів.
Серед основних нововведень — перехід до плаваючого цінового обмеження на російську нафту: межа встановлюється на 15% нижче середньої ціни сирої нафти за три місяці. Стартове обмеження склало $47,60, що зробило нові правила більш гнучкими та залежними від ринку.
Значно розширюються технологічні та фінансові обмеження. До санкційного списку вперше внесено два великі китайські банки, а також десятки російських і закордонних компаній, які сприяють обходу ембарго. Збільшений список кораблів "тіньового флоту" позбавляється можливості заходити у європейські порти й отримувати логістичні послуги.
ЄС бореться з обходом санкцій і на ринку енергоресурсів: заборонено імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської сирої нафти у третіх країнах. Додаткові заходи впроваджено щодо Північного потоку-1 і Північного потоку-2 — тепер будь-які операції з цими газопроводами під забороною.
Особлива увага приділена експортним обмеженням компонентів для військової промисловості рф. До санкцій потрапили 22 нові компанії з росії, Китаю та Білорусі, які контрабандно постачали техніку для російського ВПК.
Економічний вплив: бюджет рф потерпає від дефіциту, зростання інфляції та втрати технологічного імпорту. Торгівля з ЄС майже втрачена, а доходи від нафти поступово зменшуються. На тлі хронічної нестачі ресурсів російська економіка стикається з подальшою ізоляцією.
Санкції не гарантують миттєвого ефекту, але поступово послаблюють кремлівську машину. ЄС планує й надалі підтримувати Україну та адаптувати санкційну політику до нових викликів.
