Нерідко можна побачити заголовки про те, що українська гривня недооцінена, якщо спиратись на індекс Бігмака. Проте чи дійсно це так?
Індекс Бігмака — це індикатор, який придумали журналісти The Economist у 1986 році. Його суть у порівнянні вартості однойменного бургера в різних країнах для оцінки купівельної спроможності валют. Наприклад, якщо Бігмак у США коштує 6 доларів, а в Україні трохи понад 3 долари, це нібито свідчить про недооціненість гривні.
В основі індексу лежить ідея паритету купівельної спроможності (ПКС): за однакову суму грошей у різних країнах має бути можливо купити однаковий кошик товарів. Проте вимірювати цілий набір товарів складно, тож беруть один — Бігмак.
Проте у різних країнах на ціну Бігмака впливають не лише ціни на інгредієнти, а й зарплати персоналу, оренда, податки, вартість комунальних послуг тощо. Вартість таких витрат суттєво різниться навіть у межах однієї країни, не кажучи вже про світ.
Також McDonald's адаптує ціни до ринку: десь Бігмак — преміальний продукт, а десь найдешевший. Склад бургера може різнитись, наприклад, в Індії для місцевого ринку.
Валютний курс формується переважно під впливом попиту та пропозиції. Якщо на українські товари чи послуги є великий попит, зростає попит на гривню, що може зміцнювати її курс. Водночас індекс Бігмака не враховує інтелектуальну працю чи експорт послуг, які дедалі важливіші для сучасної економіки.
Окрім того, ціни в межах однієї країни можуть дуже коливатись. Тому робити висновки про реальну економічну ситуацію лише за Бігмаком некоректно.
Отже, індекс Бігмака — радше економічна цікавинка, а не ключовий показник для оцінки вартості валюти й економіки країни.
