8 серпня визначає новий дедлайн, встановлений Дональдом Трампом для Володимира Путіна у контексті російсько-української війни. Однак основна мета цієї заяви стосується не лише Росії, а й використовується як сигнал для Китаю щодо майбутнього у торгівлі та енергетичному впливі. Трамп, відповідаючи на дії Путіна, заявив про ймовірне введення стовідсоткових мит на імпорт з країн, які підтримують Росію, у тому числі на китайську нафту.
Ключовим чинником у ситуації є позиція Китаю. Незважаючи на жорсткі публічні заяви про енергетичний суверенітет, не виключено, що Китай може розпочати переговори з США щодо обмеження закупівель російської нафти. Індія вже частково пішла цим шляхом. Водночас Туреччина та інші країни, які залишаються імпортерами російських енергоносіїв, не є критично важливими для російського бюджету.
Реакція Росії залишається стриманою, обмежуючись заявами офіційних осіб без ознак готовності до реальних перемовин про припинення вогню. ЄС і США підписали між собою рамкову торговельну угоду, що певною мірою є додатковим тиском на Китай.
Європа, попри невизначеність, залишається на позиціях підтримки України і планує надалі фінансувати оборону та купувати американську зброю для передачі Україні. Водночас зберігається «вікно можливостей» для відновлення діалогу між ЄС і Китаєм після врегулювання відносин між США та Китаєм.
Ситуація навколо дедлайну, встановленого Трампом, демонструє використання російсько-української війни як елемента геополітичного тиску на Китай і впливу на світову торгову політику. Китай може вплинути на позицію Росії, проте наразі зберігає публічно незалежну позицію. Вирішення питання залежить від майбутніх домовленостей між ключовими гравцями — США, Китаєм, ЄС та Росією.
